«Тайфун-К», як і будь-який новий військовий проект, оповитий туманом – невідомі навіть його точні технічні характеристики. Експериментальна машина досі проходить випробування і допрацьовується. 

Який же він величезний! КАМАЗ заввишки 3 метри 30 сантиметрів, він вищий від БТР-82А майже на метр! А форма – цегла з 6 колесами, довжиною в 9 метрів і шириною в 2 з половиною. Класифікується машина в 19 тонн як захищений автомобіль. Просто, знаєте, автомобіль на цивільних номерах, який приїхав на підмосковний полігон своїм ходом по дорогах загального користування з Набережних Челнів. Взагалі, «Тайфун-К» – машина багатофункціональна, а функціонал залежить від модулів, які встановлені на неї. Є кілька видів кабін різного ступеня бронювання, а позаду неї може бути, наприклад, десантний або ремонтний модуль. І це все, що «мені потрібно знати», – частина даних про автомобіль все ще засекречена. Машину для тесту нам дали з броньованою кабіною і десантним модулем – кунгом. Десантний кунг на кормі обладнаний як дверима, так і аппарелью для десантування. На кожному борту по два грубезних бронестекла, але от товщину броні самого модуля мені теж не повідомили. На око – міліметрів 30 є.

Які авто заберуть до ЗСУ після прийняття нового закону

З чого складається броня, мені теж знати не дозволено! Правда, мені натякнули, що вона композитна і в складі є кераміка. Ви будете сміятися, але всередину кунга теж не можна! Що, знову секретність? Всередині з десяток зручних сидінь з ременями безпеки і підголовниками, на даху люки, кондиціонер і … майже 4 тонни баласту для тестування підвіски машини. А точно не можна всередину? Зовсім-зовсім? У відповідь запропонували розвантажити, подивитися і знову завантажити …. Відмовитися було важко, але я зміг. Всі 20-дюймові колеса кулестійкі і, звичайно ж, оснащені системою підкачки. За колесами видно стійки гідропневматичної підвіски – за їх солідною товщиною можна зрозуміти, на які навантаження вона розрахована. До речі, приємна річ – світлодіодні ліхтарі на кормі. Так, віяння часу дійшли вже й до військової техніки …

Після десантного відсіку силової: там всередині встановлені автоматична трансмісія і двигун КАМАЗ з індексом 740.354-450 – багатопаливний, але спочатку все ж дизельний V8 об’ємом 12 літрів і потужністю в 450 к.с. Кортить все-таки дізнатися, що всередині? Мені теж … Піднявши важіль на двері вгору, з величезним зусиллям тягну двері на себе і дивуюся її товщині – з долоню! Слава богу, що зсередини вона закривається пневматичним приводом, а не руками. На робочому місці водія – ніяких стрілочних приладів, старомодних лампочок та іншого олдскул, кругом РК-дисплеї. Не повірите, і спідометр з тахометром – теж «намальовані», прямо як на Range Rover.

Правда, ніякий Range Rover не захищений від радіації, хімічної атаки і підриву, а ось «Тайфун-К» – захищений.

Набір опцій, до речі, цілком тягне на хороший преміум-кросовер: клімат-контроль, круговий (!) огляд з камер, встановлених по периметру, система регулювання кліренсу від 185 до 575 (!) мм. До речі, всією електронікою керує комп’ютер вітчизняного виробництва. Мотор запускається з тумблера, і ніяких хитрих дій, як у звичайній військовій техніці, робити не треба. Ручного газу немає, і все інше тут як у звичайному легковому автомобілі, тільки дуже важкому і високому. Важіль ручного гальма за розміром – як у малолітражки, а ручка АКПП ще менша і все так само високо. Ну от хіба що кермо, як в БТР-82А, стоїтьпо-вантажному горизонтально.

«Автомат» в «драйв», поїхали! 12-літровий дизель бадьоро відгукується на «гашетку», АКПП перемикає швидкості без стусанів, хід дуже рівний, і початкове відчуття височенної посадки кудись пропало – цьому сприяє відмінний огляд з вікон і в дзеркалах, сліпу зону перед носом прибирає дзеркало перед лобовим склом. Поставив на «круїз» – і кати собі по трасі з витратою в 40 літрів на 100 кілометрів. Якщо ви вирішите заїхати на цьому 9-метровому монстрі в місто і, можливо, трохи постоїте в пробках, то розраховуйте приблизно на 60 літрів. Добре, що два паливні баки по 300 літрів дозволяють проїхати без заправки 1200 кілометрів. Проїхавши рівну ділянку полігону, в’їжджаю на динамічну частину траси: на ямах машину трясе, і трясе так, що відчуваєш своїм тілом кожну нерівність. Може, тому, що КАМАЗ навантажений до максимальних 24 тонн? Так чи інакше, незважаючи на тряску, ми впевнено тримаємо пряму.

Гальма – пневматичні, з характерним пшиком від натискання, і схоплюють, коли вже порядно втопив педаль гальма, що трохи лякає, особливо коли машину масою в 24 тонни намагаєшся зупинити за паспортних 105 км/год. Знову ж таки, як і з усією специфічної військовою технікою – це все справа звички.

Маневрування на малій швидкості або розворот завдають труднощів: кермо помітно важчає, а кількість його оборотів від упору до упору я так і не зміг порахувати, плюс розташування водія перед передньою віссю – ці фактори не дають визначити нульове положення керма. Крутити кермо треба заздалегідь до повороту – при повністю викрученому “бублику” розвернутися можна за 10 метрів, але, знову ж, повертаючи кермо нескінченну кількість разів, я знову втратив його нейтральне положення. Під час парковки габарити машини відмінно відчуваються, а допомагають у цьому все ті ж камери кругового огляду. Випробувачі кажуть, що і до всього іншого звикаєш швидко. А в далеких поїздках життя полегшують ті самі електронні «примочки» і кондиціонер.

Що далі?

«Тайфун-К» буде проходити різноманітні випробування на полігонах. Тестування з повним завантаженням, як зараз в Бронниці, – це один з численних етапів цього довгого шляху. До речі, постійним вдосконаленням пояснюється плутанина в інформації про машину, яка гуляє по Інтернету. У мережу так чи інакше потрапляють дані про різні версії КАМАЗ-63968 «Тайфун-К», а якими будуть остаточні ТТХ, покаже час.