Бронетранспортер «Дідгорі-3» 6х6 був представлений широкій публіці в 2012 році на військовому параді в Кутаїсі, присвяченому Дню незалежності Грузії. Як і його попередники — «Дідгорі-1» і «Дідгорі-2» 4х4, він названий на честь Дідгорской битви 1121, коли військо грузинського царя Давида IV розбило західно-сельджукских емірів Мардіна і Хілли, і проводиться на Тбіліському танкоремонтному заводі. Мабуть, цим його схожість з модифікаціями номер 1 і 2 вичерпується — в цілому це принципово інша машина.

Від Туреччини до Китаю

Розробка «Дідгорі-3» стартувала в 2010 році, коли його попередники, створені на базі американського пікапа Ford F-Series, ще не пішли в серію (2011 рік). Причина поспіху у створенні броньовиків 4×4 і 6×6 рівня MRAP (захищених від мін і нападу із засідок) зрозуміла: російсько-грузинської війни 2008 року виявила відсутність машин такого класу на озброєнні грузинської армії. А були на той момент в строю турецькі Cobra виробництва компанії Otokar показали в ході бойових дій, м’яко кажучи, не найвищу боєздатність.

Які авто заберуть до ЗСУ після прийняття нового закону

І ось, до 2012 року Тбіліське авіаційне виробниче об’єднання спільно з Грузинським державним військовим науково-технічним центром «Дельта» створили 9-тонний бронетранспортер з колісною формулою 6х6 на базі важкого українського вантажівки Кременчуцького автозаводу КрАЗ-6322.

Таким чином, «грузії» «Дідгорі-3» став, можна сказати, «двоюрідним братом» українського «Шрека», також має модифікацію 6х6. Правда, за деякими даними, перші екземпляри «Дідгорі-3» були зібрані на базі китайського вантажівки 6х6 Dong-Feng, спочатку створювалося для потреб армії КНР.

Компонування — класичне

Бронемашина має компоновку, що вважається класичною з тих пір, як її запропонував в 1905 році один з конструкторів першого російського броньовика, подосавул 7-го Сибірського козачого полку, грузинський князь Михайло Накашідзе. Попереду розташований руховий відсік, в кормі — десантне відділення, між ними — відділення управління. Екіпаж — 3 особи (командир, водій і стрілець-навідник). У десантному відділенні розміщуються 9 людина повною сучасної амуніції. Кілька незвичайним виглядає кузов, що нагадує пікап — з відкритою задньою майданчиком.

Відкритий кузов може бути також використаний для транспортування різних вантажів і боєприпасів. Там же є спеціальні «кишені» для додаткових коробок з боєприпасами для споряджених стрічок з патронами 7,62 мм. З десантного відсіку у відкритий кузов веде броньовані двері, на якій зовні закріплено запасне колесо. «Дідгорі-3» оснащений лебідкою, що працює від основного двигуна (через систему редукторів).

Чотири кулемети

Озброєний «Дідгорі-3» кулеметами 12,7-мм НСВТ-12,7 «Утес» і 7,62-мм M134D або ПКТ (кулемет Калашникова танковий), встановленими в дистанційно керованому збройовому модулі, повертається на 360 градусів. Наводиться зброю за допомогою оптичного приладу денного і нічного бачення (має функцію 27-кратного збільшення), зображення з якого виведено на цифровий екран стрілка.

Управляється модуль джойстиком, на якому також встановлені кнопки вибору кулемета та управління оптичним приладом. Ще два 7,62-мм кулемети встановлені на задньому майданчику (в «кузові»): вони повертаються на 180 градусів і використовуються, зокрема, при супроводі автоколон. Вогонь з них ведуть двоє стрільців, захищених бронещитком.

Нагадаємо, що розроблений ще в радянській час «Утес» виробляють Україна, Польща, Сербія та Індія, а в Росії в даний час він не виробляється. ПКТ поширений в світі майже так само, як автомат Калашникова, а M134D належить до американського сімейства скорострільних кулеметів Minigun виробництва Garwood Industries.

Броня і днище

Корпус бронемашини зварний, виготовлений із сталевих броньових листів, розташованих під кутом для балістичного відображення куль і осколків. Броньовий захист — рівня 2-B за натовською класифікацією STANAG 4569 (для бойових броньованих машин легкої категорії). Броня витримує удар бронебійно-запальною кулі 7,62 мм, випущеної з дистанції 30 м з будь-якого боку (по колу). Лобове та бокові бронестекла також витримують обстріл з автоматичної зброї 7,62 мм.

Протиосколковий захист витримує підрив 155-мм осколково-фугасної снаряда на дистанції 80 м, а протимінна — підрив під днищем протитанкової міни або саморобного фугасу потужністю 8 кг в тротиловому еквіваленті. Днище у машини V-подібне, що сприяє додатковому розсіюванню енергії вибуху, і тришарове: середній шар забезпечує захист від вибухової хвилі, два інших — захищають екіпаж і десант від осколків.

Американські тепловізори та GPS

Бронемашина оснащена тепловізорами виробництва американської компанії FLIR Systems. Їх інформація разом із зображеннями зовнішніх відеокамер і приладів нічного бачення (передніх і задніх) виводиться на три дисплея: один — для водія, другий — командира, третій — у десантному відсіку.

Взагалі, хоча у виробництві «Дідгорі» широко використані імпортні комплектуючі, кузов, броня, внутрішній інтер’єр і система озброєння — власної розробки та виробництва. Для зовнішнього зв’язку використовується система Harris, для внутрішнього — Motorola. Машина оснащена навігаційною системою GPS.

Призначення бронемашини «Дідгорі-3» — транспортування бійців у складі відділення в зону бойових дій, їх вогнева підтримка проти наземних цілей, доставка боєприпасів та інших вантажів, супровід автоколон і захист транспортної інфраструктури. Також бронеавтомобіль може бути використаний в якості платформи для установки важкого озброєння: ППО і протитанкової, ракетно-артилерійських систем і т.д.

document.write(«»);