Willys MB – (фірми Willys-Overland Motors, 1940-1950 рр) – армійський позашляховик, розроблений для армії США.

У 1940 році армії США знадобився легкий розвідувальний автомобіль, який без особливих зусиль долав би бездоріжжя.

Пропозицію на участь у конкурсі з створення автомобіля отримали 135 американських фірм. Армія поставила наступні умови: максимальна швидкість – 88 км/год, швидкість на бездоріжжі – 8 км/год, глибина подоланого броду – 29 см при швидкості 5 км/год, кут в’їзду – 45 градусів, кут з’їзду – 35 градусів, привід на чотири колеса, маса – 585 кг, вантажопідйомність – 270 кг, колісна база – 2 032 мм (80 дюймів), колія – 1 194 мм, дорожній просвіт – 160 мм.

Які авто заберуть до ЗСУ після прийняття нового закону

Ці умови виявилися для конструкторів міцним горішком. Найближче до вирішення завдання вдалося підійти, як не дивно, не конструкторам іменитих автогігантів, а дрібній і маловідомій компанії з виробництва малолітражок «American Bantam».

23 вересня 1940 армії був представлений прототип майбутнього «Jeep». Вояки залишилися ним задоволені навіть незважаючи на те, що маса вийшла на 330 кг вище необхідної. Втім, зрозумівши, що початкові вимоги були нереальними, військові переглянули цей пункт конкурсу. І у Ford, і у Willys теж були свої напрацювання з армійського позашляховика. Оригінальний проект від «Bantam» був перероблений з їх урахуванням, і військові видали кожній з трьох фірм замовлення на 1500 машин. Вони називалися відповідно Ford GP, Willys MA і Bantam BRC 40.

Випуск Willys MA почався в червні 1941 року. Вступ США у Другу світову війну змусило військове відомство США дати вказівку терміново розгорнути масове виробництво нових автомобілів. Влітку 1941 року джипи від всіх трьох виробників були сильно уніфіковані і модифіковані на базі конструкції фірми «Willys» – так народилася наступна модель джипа «Willys MB».

Модернізована модель Willys MB (M – «military», тобто військовий, B — модель) отримала нову решітку радіатора з вертикальними прорізами, що стала класичною. «Ford» випускав «Willys MВ» під ім’ям «Ford GPW». До речі, через співзвуччя двох перших букв індексу – «Джі», «Пі» – і пішла назва «джип», яка згодом стала загальною.

У простому на вигляд кузові «Вілліса» є свої особливості. Головні з них – відсутність дверей, лобове скло, відкидається на капот, і наявність складного брезентового верху. Зовні ззаду кріпилися запасне колесо і каністра, а на бортах – лопата, сокира і інший «польовий» інструмент. В догоду військовому призначенню машини, бензобак розташували під водійським сидінням, яке щоразу при заправці доводилося відкидати. Фари Willys MB кілька втоплені щодо лінії решітки радіатора. Це пов’язано з їх особливим кріпленням: можна відкрутити по одній гайці, і оптика тут же перевернеться розсіювачами вниз, стаючи джерелом світла під час нічного ремонту або дозволяючи рухатися в темряві без пристрою для світломаскування.

Повнопривідний автомобіль мав чотирициліндровий двигун об’ємом 2,2 літра, потужністю 60 кінських сил, який працював у парі з 3-ступінчастою механічною коробкою передач. Максимальна швидкість становила 104 км/год. Але все-таки головне завдання позашляховика – це подолання різного роду перешкод. «Вілліс» з цим чудово справлявся і впевнено почувався на бездоріжжі (міг подолати брід завглибшки до півметра). Паливний бак вміщав 57 літрів палива, а вантажопідйомність становила 250 кг.

Гідропідсилювача в рульовій системі не було, і кермо був досить тугим. З 1942 року за програмою ленд-лізу в СРСР почали надходити «Віліси» різних модифікацій. Автомобіль відмінно зарекомендував себе в умовах воєнних дій.

document.write(«»);