Умілець перетворив старого “Запорожця” у потужний вантажний джипОсінні господарчі клопоти Олександру Городиському допомагає долати чотириколісний помічник власного виробництва. Дивишся на нього спереду — мовби звичайний «Запорожець”. А обійшовши збоку, лише здивовано ахаєш! Від «Запорожця” тут — лише передня частина, а далі йде чималий кузов. Справжня вантажівка! Пише газета «Експрес”.

«Це вже третя моя саморобка, — хвалиться 51-річний господар із села Стольного, що на Чернігівщині . — Тож досвід конструювання маю”. І не лише досвід, а й гарну спадковість. На автомобілях знався ще дід пана Олександра — той шоферував у роки Другої світової. І не тільки дід, а й бабуся! «Моя бабця Варвара Григорівна теж у війну була водієм полуторки, — каже чоловік. — А батько був трактористом. Тож і я пішов їхньою стежкою”.

Сам Олександр Леонідович ще в часи СРСР працював на тракторі, потім став ремонтувати машини. На початку 90-х років зібрав свою першу машину. Купив за копійки поламану стару «інвалідку” — і зробив із неї легковика. А опісля переробив ту крихітку… на кабріолет!

«Пригадую, бабця під час моєї роботи не раз підходила — перевіряла якість, — посміхається умілець. — То рульову тягу гляне, то ресори підтягне”. Проте лімузином із «інвалідки” господар не довго тішився — бо яка від нього в селі користь? Тож із часом розібрав ту саморобку на запчастини.

А згодом зрозумів — треба зробити таку машину, яка була б помічником у хазяйстві. Відтак засів за креслення. Прообразом нового автомобіля став старенький неробочий «Запорожець” — знайшов його в старого діда в сусідньому районі. «Господареві така купа брухту на колесах уже не була потрібна, — розповідає Олександр Городиський. — Сторгувалися за 400 гривень — і я притягнув того «запора” додому”. А далі в гаражі закипіла робота. Спершу майстер… безжально розрізав машину навпіл. Зварив сталеву раму, на ній обладнав просторий дерев’яний кузов. Двигун встановив від «Жигулів”, задній міст — від «Москвича”-«пиріжка”… Перевтілення «Запорожця” у вантажівку тривало понад рік — чоловік не поспішав, роблячи все капітально та якісно.

«У підсумку вийшов такий собі вантажний джип, — проводить рукою по капоту пан Олександр. — Результатом я задоволений. Машина економічна — на 100 кілометрів витрачає не більше як шість літрів бензину. Та й до «сотні” легко розганяєтеся на трасі. А перевозити може тонну вантажу. Город у мене далеко від хати — тож мій «Запор” тут є незамінним помічником. Перевожу ним картоплю, гарбузи, і навіть тюки з сіном”. Своєю машиною чоловік не натішиться. З гордістю каже, що після 20 тисяч кілометрів пробігу навіть не міняв мастило. Та й односельчани гідно оцінили саморобку свого сусіда.

«Олександр Леонідович, як кажуть, з будь-якої залізяки здатен «лялечку” зробити, — усміхається
сільський голова Стольного Сергій Андрейченко. — Машина в нього вийшла дійсно класна. Глянеш на неї — і здається, що це заводська модель. Так доладно і красиво все зроблено!”

Майстер зізнається, що свою саморобку нізащо не проміняє на якусь іншу машину. Адже тут кожна деталь перебрана власними руками. «Я маю три технічні фахи: помічника машиніста, слюсаря-сантехніка й автомеханіка, — каже він. — Усі вони допомогли мені в роботі над створенням машини. А тепер вже вона мені допомагає — без неї тепер у хазяйстві, мов без рук!”