Ще за часів СРСР був розпочатий серійний випуск електричних автомобілів ВАЗ-2801, спроектованих на базі моделі ВАЗ-2102, пише electra.com.ua. Розробки конструкції моделі цього електромобіля велися ще в сімдесятих, але тільки в 1980 році Міністерство автомобільної промисловості СРСР нарешті наважилося виготовити їх першу партію у кількості 47 штук… Першу і останню…

Автомобілі з електроприводом були випущені не лише з метою демонстрації Радянським Союзом зарубіжним країнами своєї явної переваги у сфері розвитку інноваційних транспортних технологій, але і для того, щоб скоротити державну розтрату на транспортні перевезення.

Які авто заберуть до ЗСУ після прийняття нового закону

Використання електроенергії як палива для заправки автомобілів здавалося дуже перспективним, проте далекі поїздки на електромобілях, що живляться енергією нікель-цинкових батарей, виявилися практично не можливі, оскільки акумулятори у той час були ще досить примітивні і просто не могли тривалий час тримати заряд. З цієї причини багатообіцяючий проект ВАЗ-2801 завершили, так і не реалізувавши його достатньою мірою.

Електромобіль ВАЗ- 801 не мав задніх дверей і вікон, і замість задніх правих дверей в ньому був встановлений люк для доступу до нікель-цинкових акумуляторних батарей з метою їх обслуговування. Ще один люк був розміщений над бампером. На відміну від більш ранніх моделей електромобілів, вагу батарей в моделі ВАЗ-2801 приймав не несучий кузов, а спеціальна внутрішня рама з алюмінію.

У автомобілі був використаний тяговий електричний двигун ПТ-125, потужністю 12 кВт (17 к.с.), який дозволяв йому розігнатися до 87 км/год. При цьому для того, щоб набрати швидкість до 30 км/год вимагалося не більше 4 секунд.

Важив електромобіль порівняно небагато – 1615 кг, і це враховуючи те, що він був укомплектований досить важкими нікель-цинковими акумуляторами, розробленими НВУ “Джерело”. Пробіг електромобіля на одному заряді батарей прямо залежав від швидкості його пересування: при розгоні до 60 км/год він міг пройти 85 км, а при швидкості 40 км/год – 110 км. Проте, саме завдяки відсутності в його конструкції досить масивних елементів, незважаючи на простоту використовуваних в автомобілі акумуляторів, вдавалося добитися непоганого запасу ходу.

З метою привертання уваги людей до новинки, інженери-конструктори вирішили демонстративно нанести збоку на ньому напис “Електро”, символізуючу прорив в розвитку радянського автомобільного транспорту.

Електромобілі ВАЗ-2801 направили в Москву, Тольятті, Миргород, Київ. Велику частину екземплярів підключили до сфери послуг – розвезення сніданків, пошти, внутрішньозаводським перевезенням підприємства “Гарант”.

Хоч електромобіль ВАЗ-2801 так і не отримав визнання в Радянському Союзі, механізм роботи, використовуваний в цьому автомобілі, був в подальшому реалізований у ряді інших електрокарів, що випускаються на просторах СРСР. Не можна сказати, що конструкція ВАЗ-2801 була невдалою, але досвід експлуатації показав, що робити електричні автомобілі в Радянському Союзі було ще рано унаслідок недосконалості тодішніх акумуляторних батарей, їх великої ваги і відсутності спеціалізованих електричних зарядних станцій.