- 23 августа 2015
- veddro.com
Вибираючи чергового претендента для участі в цій серії публікацій, я вирішив обернути свій погляд на автомобілі, випущені в СРСР. Як ви вже, напевно, здогадалися, прочитавши заголовок, мова піде про справжній культовий автомобіль, який довгий час був одним з найбажаніших на території усієї колись величезної країни. Зустрічайте – ВАЗ 2101.
ПОЧАТОК
Історія цього культового автомобіля почалася ще в середині 60-х років минулого століття. Саме тоді між італійською компанією Fiat і радянським Зовнішторгом було підписано угоду “Про співпрацю”. Таке ділове партнерство торкалося не лише розробки нової машини, але будівлі найбільшого в СРСР підприємства з випуску легкових автомобілів. Майбутня легенда радянського автопрому мала бути грунтована на дуже популярній італійській моделі Fiat 124, яка завоювала титул “Автомобіль року в Європі” в 1965 році.
Варто відмітити, що на місці Fiat могли бути і інші європейські компанії, такі як Renault і Peugeot. Але у їх продукції (на думку радянських чиновників) був один істотний недолік – прогресивний передній привід, який робив ціну готового автомобіля набагато вищою.
Після узгодження усіх нюансів радянські будівельники приступили до спорудження велетенського автомобільного заводу. Офіційне будівництво Волзького автозаводу почалося 3 січня 1967 року. Закінчити будівництво планували вже через 6 років, але мода на ударну (по-справжньому комсомольську) працю значно прискорила процес, і величезний завод був практично повністю готовий вже через три роки.
До речі, не багато хто знає, що до спорудження автозаводу в Тольятті це місто називалося Ставрополь-на-Волзі. Перейменували його в честь генерального секретаря італійської комуністичної партії Пальміро Тольятті (тоді подібні кроки вважалися нормою).
РОЗРОБКА
Паралельно з будівництвом заводу проходили і ходові випробування серійного Fiat 124, які він відверто провалив. Проїхавши усього біля 5000 кілометрів, серійний Fiat почав просто розсипатися на “якісному” радянському дорожньому “покритті”.
Багато власників перших “копійок” з гордістю говорили, що це справжні “Fiat”. Це не так, насправді перед запуском моделі в неї було внесено понад 800 змін (італійські написи на деяких деталях кузова зовсім не говорили про італійське походження, просто на прессформах, поставлених ВАЗу, збереглися відповідні “італійські” позначення). Упродовж чотирьох років (з 1966 по 1970 року) передсерійні 35 зразків допрацьованої моделі проходили ходові випробування по усьому СРСР. Загальний пробіг перевищив 2,5 мільйона кілометрів.
За результатами цих тестів стало зрозуміло, що кузов необхідно посилити, а дорожній просвіт збільшити до 170 мм. Крім того, трохи змінили підвіску і замінили задні гальма (замість дискових встановили класичні барабанні). Архаїчна трьохважільна задня підвіска поступилася місцем помітно новішій п’ятиштанговій конструкції.
Двигун також був іншим і принципово відрізнявся від “італійця”. У ВАЗу він мав верхній розподілвал і мав збільшену міжцентрову відстань, що в майбутньому неодноразово дозволяло збільшити об’єм. При збереженні початкового робочого об’єму (1,2-літра) діаметр циліндра збільшився на 3 мм (з 73 до 76 мм), а хід поршня навпаки зменшився (з 71,6 до 66 мм) – інакше кажучи, двигун став короткоходним.
Потужність мотора становила скромні 62 кінських сил, але проте за радянськими мірками автомобіль був дуже динамічний.
Крім того, “копійка” стала першим радянським автомобілем, в якому використовувався антифриз. Відповідно у майбутніх власників не було необхідності зливати вечорами воду з радіатора в холодну пору року.
Інженери внесли ряд змін і в ергономіку ВАЗу. Наприклад, передні сидіння могли розкладатися, на відміну від Fiat, крім того з’явилося одне зовнішнє дзеркало заднього виду. Взагалі більшістю доопрацювань радянського автомобіля займалися самі італійці, тоді як наші інженери в основному переймали досвід.
ВИПУСК
Перший ВАЗ-2101 зійшов з конвеєра Волзького автозаводу 19 квітня 1970 року, за кермом знаходився італійський конструктор Беніто Гуїдо Савоіни. Назва моделі “Жигулі” була вибрана не випадково – так називалися гори поблизу від Тольятті. Експортне “ім’я” “Жигулів” було вибране шляхом спеціального конкурсу, який в ті роки провів журнал “За Кермом”. Назва Lada запала в душу не лише вітчизняним автолюбителям, але і не викликала негативних асоціацій у іноземців.
Наприклад, в арабських країнах слово “жигулі” було співзвучне із словом “злодій”, тоді як у Франції і зовсім викликало асоціацію з “жиголо”.
Треба віддати належне тим зусиллям, які приклали італійці до розробки радянської “копійки”. Автомобіль вийшов дійсно конкурентним і по-справжньому європейським. Про останній факт побічно свідчать країни, в які був організований експорт: Болгарія, Угорщина, Чехословаччина, НДР, Югославія, Австрія, Швейцарія, Франція, Нігерія, Єгипет (для цієї країни “копійки” навіть оснащували кондиціонером) і Великобританія.
Звичайно, автомобілі, що поставляються на експорт, помітно відрізнялися від машин, призначених для внутрішнього радянського ринку. Багато вітчизняних водіїв влаштовували справжнє полювання на експортні варіанти і були готові істотно переплатити за такий екземпляр.
А переплачувати було за що. Наприклад, моделі для західної Європи відрізнялися поліпшеним зовнішнім оформленням. Мали потужніший мотор і поліпшену трансмісію. Кузов також був виготовлений з потовщеного металу, який, крім усього іншого, був додатково оброблений антикорозійними речовинами.
На базі ВАЗ-2101 свого часу було побудовано безліч цікавих (з технічної точки зору) екземплярів. Наприклад, не багато хто знає, що в 1978 році була випущена спеціальна версія “копійки”, оснащена роторно-поршневим двигуном. Спочатку його потужність була невисока і становила 70 к.с. Але через ще 4 роки інженерам вдалося її істотно збільшити (до 120-140 к.с.). Самі розумієте, скласти серйозну конкуренцію такому автомобілю на вітчизняних дорогах міг не багато хто.
Після двох років “життя” на конвеєрі, седан ВАЗ-2101 отримав практичну версію в кузові універсал (ВАЗ-2102), але це вже абсолютно інша історія. За увесь період Волзьким автозаводом було зібрано понад 2,7 мільйони одиниць цього культового радянського автомобіля.
Думаю, серед Вас знайдеться багато людей, які хоч би один раз мали можливість провезтися на “копійці”. Хіба це не успіх?
document.write(«»);