Наприкінці 1980-их років було вирішено створити нові моделі ЛуАЗ. Співробітники ВАТ «ЛуАЗ» розробили «ЛуАЗ-1301».

ЛуАЗ-1301 був модель 969М, одягненою в новий унікальний пластиковий кузов, що було інновацією для СНД. У цій зміні полягала спроба оновити модельний ряд ЛуАЗів.

Крім того, звичну для ЛуАЗ-969 торсіонну підвіску конструктори замінили на незалежну пружинну, а у трансмісії з’явилася можливість блокування міжосьового диференціалу. Позашляховик мав постійний привід усіх коліс, без відключення заднього моста, колісна база була збільшена.

Таким чином швидкісні та функціональні характеристики моделі ЛуАЗ-1301 були вищими, ніж у її попередників. Так, автомобіль міг долати бездоріжжя, але при цьому він залишався комфортним і безпечним.

У ЛуАЗі-1301 був великий багажник, оскільки інструменти та запаска забралися у спеціальні ніші під передніми сидіннями. Треті двері розділи на дві половини для додаткової зручності.

Початок серійного виробництва моделі було призначено на 2003 рік. Співробітники заводу активно готувалися до події і навіть вигадали конкурс на назву нової моделі. Але ЛУАЗ-1301 так і не було випущено.

Сімейство позашляховиків складалося з: ЛуАЗ-1301 (прототип 1984 року), ЛуАЗ-1301 (прототип 1990 року), який був удосконаленою моделлю 1984 року, ЛуАЗ-13019, що був унікальною машиною завдяки підвищеній прохідності і повному приводу3 моделі 1994 року, що має блокування диференціала і повний привод.

На жаль, автомобіль ЛуАЗ-1301 так і не став серійним. Ще б пак, модернізація виробництва, що планувалася ще 1975-го року, затягнулася, об’єднання із ЗАЗ нічого Луцькому заводу не дало, нових двигунів не вистачало навіть на Таврії, а випускати нову модель зі старим двигуном від Запорожця просто не було сенсу.