Повнопривідний позашляховик ЛуАЗ проектували в НАМІ і на ЗАЗі ціле десятиліття, але спочатку зробили… передньопривідним. Щоправда, потім виправилися. Подробиці цікавої історії легенди українського автопрому розповіла «Автотема».

Від літери «В»

Із середини 1950-х років компактним позашляховиком активно займалися в НАМІ. Потім до цієї справи підключили Запорізький автомобільний завод. Насамперед йшлося про створення так званого військового транспортера переднього краю (ТПК), який у підсумку і з’явився під ім’ям ЛуАЗ-967. Але і цивільним перепало — в 1966 році почали серійне виробництво ЛуАЗ-969.

У серію машину пустили, але Луцький машинобудівний завод, який раніше робив рефрижераторні установки, до виробництва повнопривідних машин був не готовий. І перші ЛуАЗи мали індекс 969В — «тимчасовий» («временный») із приводом лише на передню вісь.

Таких тимчасових машин до 1971 року зробили сім із гаком тисяч. І лише з 1971-го у виробництво пішли повноцінні повнопривідні автомобілі.

Все навпаки

ЛуАЗ — це Запорожець. Тільки задом наперед. Знайомий по ЗАЗ повітряник V4 перенесли вперед і перевернули на 180°. Коробка, відповідно, теж стоїть задом наперед.

На перших 969-х монтували ще мотор об’ємом 0,9 л і потужністю 30 к.с. На версії 969А стоїть двигун 1,2 л. У ранніх книгах вказували потужність 39 к.с., під кінець виробництва — 42 к.с.

На ЛуАЗ-969А ввели вже й двоконтурну гальмівну систему. Тому під капотом стоїть три однакові бачки. Два — гальмівні, третій — приводу зчеплення, яке у машини теж гідравлічне.

Половину моторного відсіку займає знаменита і водночас горезвісна запорізька пічка. Автономний бензиновий обігрівач теоретично дуже ефективний, проте ненадійний і навіть пожежонебезпечний. Але ж тут обігрівач особливо потрібен. Кузов ЛуАЗа мало того що з тентом, так ще й за зазорами далеко не найбільш герметичний.

Аскетизм без компромісів

«Салоном» інтер’єр ЛуАЗа назвати язик не повертається. Зробити щось ще простіше, здається, неможливо. Сталеві кондові повітропроводи, повернені до вітрового скла, праворуч — ручка, зроблена під девізом «все з натуральних матеріалів», бардачок — без кришки. Та й все інше теж без надмірностей. Але сидіти, тим не менш, доволі зручно. Не гірше, ніж у Запорожці.

Трансмісією керують трьома важелями. Один — чотириступінчастою коробкою, другий — підключенням заднього приводу, є навіть блокування заднього диференціала.

За конструкцією ЛуАЗ — звісно, маленька вантажівка. Ззаду — вантажний, відкидний борт. Вантажний відсік місткий, і мити його можна зі шланга або з відра. Але є тут і два відкидні сидіння.

Легкий, але сильний

Коли замість мотора 0,9 л поставили 1,2-літровий агрегат максимальна швидкість зросла з 75 до 85 км/год. ЛуАЗ і тоді був далеко не найдинамічнішим автомобілем, а сьогодні на шосе в ньому особливо незатишно. Розумієш, що ти на цій машинці всім заважаєш.

Шосе в житті ЛуАЗа має бути коротким відрізком між путівцями і бездоріжжям. Дорожній просвіт — 284 мм. Де ви, сучасні кросовери? Коробка передач — чотириступінчаста, як у Запорожця. Але тут є п’ята, вірніше якраз перша — понижувальна передача з передавальним числом аж 7,2.

Як не дивно, тяги 40-сильного мотора ЛуАЗу вистачає. Споряджена маса становить лише 940 кг. Але все-таки в більшості бездорожних ситуацій краще йти не в натяг, а ходом. ЛуАЗ більше любить бігти і навіть стрибати, ніж повзти.

***

Слово «комфорт», звісно, зовсім не про нього. Один шум чого вартий. А ще ЛуАЗ завжди вважався далеко не найнадійнішим автомобілем. Особливо власникам докучала трансмісія. Колісні редуктори, що підтікають, а вони тут теж є, вважали нормою. Добре, якщо не сильно підтікали.

Деякі, спробувавши жити з ЛуАЗом, відмовлялися від нього раз і назавжди. Інші, незважаючи ні на що, залишалися вірними не найнадійнішій і найкомфортнішій, зате недорогій і з прекрасною прохідністю машині. Тим паче що вибору-то особливого не було. До появи Ниви він взагалі був єдиним позашляховиком, який продавали звичайним людям. А Нива, звісно, була набагато дорожчою. До речі, за прохідністю в деяких випадках ЛуАЗ ВАЗу не програвав.

Але ЛуАЗ завжди був доволі рідкісною машиною. У найкращі роки виробництво досягало лише шістнадцяти з невеликим тисяч екземплярів на рік. Спочатку луцькі позашляховики, через нестачу запчастин, офіційно продавали тільки в Україні, європейській частині Росії, Білорусії та Молдові.

ЛуАЗ посідає значуще й особливе місце в історії. Адже він — один із найбільш спірних українських автомобілів часів СРСР. І тому один із найцікавіших.