- 04 сентября 2015
- avtoz.net
Ми завжди намагалися першими помацати і випробувати на ходу нові автомобілі. Згадуємо півтора десятка прем’єр минулого – але саме ті, чия доля склалася не гладко.
З машинами, про які ми розповідали першими, на шляху до конвеєра порою траплялися самі різні метаморфози. Деякі мінялися майже до невпізнання, іншою до початку серійного виробництва залишалося ще … років десять, а й інші до нього так і не дійшли.
ЗІС-101, 1934 рік
У 1930 роки наші колеги з гордістю намагалися описати кожен новий радянський автомобіль, ледве про нього з’являлися хоч якісь відомості. Адже новинок щось було – наперечет! Про представницький автомобіль, який готує ЗІС, журнал “За рулем” повідомив за два роки до початку його виробництва. Колеги детально розібрали конструкцію і навіть не приховали важливого факту: «Зовнішній вигляд буде дуже близький до машини “Бьюїк” 1934 року». Саме його фотографії опублікували в ЗР з підписами: «ЗІС-101». Машина, яка пішла в серію двома роками пізніше, мала з тією, що на фото, дуже мало спільного. Але зате стала серійною.
НАТІ-А, 1940 рік
Сучасний автобус вагонної компоновки, розрахований на 65 пасажирів, та ще з новим 155-сильним двигуном, встановленим ззаду поперечно! Звичайно, обійти увагою настільки прогресивну та незвичну для СРСР конструкцію наш сайт просто не міг. Машина існувала в єдиному екземплярі. Правда, ніхто і не обіцяв, що вона ось-ось стане серійною, але тон публікації був оптимістичний. Перший серійний вагонний автобус ЗІС-154 з’явився відносно скоро – відразу після війни.
КІМ-10, 1939-1940 роки
Опис першого радянського малолітражного автомобіля, розрахованого на приватних власників, вперше опублікували ще в 1939 році, коли на московський Завод імені КИМ (Комуністичний інтернаціонал молоді) ще тільки завозили обладнання – живих автомобілів, навіть дослідних зразків, в ту пору не було. Навесні 1940-го, коли в журналах з’явилося фото КІМ-10-50 на першотравневій демонстрації, існувало три прототипа. Кілька сотень серійних машин зібрали лише в 1941 році і тоді ж створили чотиридверний прототип КІМ-10-52.
«ВОГНИК», «Цілина», ЗАЗ-971, 1959-1962 роки
Кінець 1950-х і початок 1960-х років – час великих будівництв, нових автозаводів і автомобілів. Епоха райдужних надій. Одна з них – легка і недорога машина для села. НАМИ дійсно готував таку модель. Різноманітні прототипи народжувалися мало не щороку. Спочатку з’явився «Огонек». Зовні – така собі зменшена у всіх вимірах «Нива», плід співпраці НАМИ і Ирбитского мотоциклетного заводу. Машина із стеклопластіковим кузовом і мотоциклетним мотором мала колісні редуктори, а в перспективі обіцяли і знижувальну передачу.
Через півтора року відомий радянський конструктор Б. М. Фіттерман представив на сторінках преси повнопривідну вантажівку «Цілина». Мова вже йшла про цілій гамі модифікацій, чекати яких залишалося начебто зовсім недовго. Нарешті, наприкінці 1962-го «За кермом» писав: «З нового року з конвеєра Комунара почне сходити вантажопасажирський автомобіль».
Автомобілістам обіцяли сімейство ЗАЗ-970/971 – фургон, пікап і мінівен вагонної компоновки на вузлах ЗАЗ-965, із заднім або повним приводом. Реальність виявилася більш прозаїчною: лише через п’ять років в Луцьку потроху почали випускати компактний вседорожник. Але це був уже зовсім інший автомобіль.
ЕрАЗ- 3730, 1973 рік
«Отже, ЕрАЗ-3730 скоро буде випущений першої дослідної партією». Оптимістичну ноту статті підтримувала фотографія трьох прототипів – пари мікроавтобусів і фургона. Дрібносерійне виробництво з горем навпіл почали лише в середині 1980-х, але і в 1990-і роки, вже після розпаду СРСР, «нові» ЕрАЗ, представлені два десятки років тому, масовими так і не стали.
ЛуАЗ-1301, 1989 рік
У 1989 році дослідний зразок компактного вседорожника навіть поставили на обкладинку «За кермом», оскільки вітчизняний автопром рідко балував справжніми новинками. Перебудова йшла повним ходом. Здавалося, до щасливого завтра всього-то пара кроків. Втім, публікація про новий ЛуАЗ була стриманою. Лейтмотив: конструкція, звичайно, цікава, але хто дасть заводу грошей? Ніхто і не дав.
«Пеппі», 1990
Цей автомобіль – один з курйозів часів перебудови. Але не розповісти про нього ми не можемо. Машину з мотоциклетним мотором, як у серпуховской мотоколяски С3Д, виставили на ВДНГ у павільйоні «Меліорація і водне господарство». Її зробило псковське підприємство «Гідроімпульс», що випускало до цього автобуси на горьковских шасі, а потім відоме під ім’ям «Псковавто». Оголосили навіть про плани робити 10000 машин на рік. Хто сьогодні пам’ятав би «Пеппі»?
БАЗ-3778, 1993 рік
Перебудовний термін «конверсія» розумів, що підприємства військово-промислового комплексу незабаром завалять країну мирними і необхідними їй товарами. Брянському автомобільному належало розгорнути виробництво полуторок, якими ще з середини 1980-х займався НАМИ, а випуск планували спочатку в Ульяновську, потім в Кіровабаді. До кiнця 1993 року в Брянську обіцяли зібрати вже 500 машин. А там, обіцяли нам, підуть мікроавтобус, санітарка, хлібовозка та інші модифікації. І що ж? До 1996 року зробили трохи більше 150 кустарно виготовлених примірників, після чого гучний проект став історією.
«Фіат-Сієна / Паліо / Мареа», 1997 рік
Меморандум про створення СП під гучною назвою «Нижегородмоторс» між «Фіатом» і ГАЗом підписали в Москві у присутності прем’єр-міністра Італії. Плани були серйозні: 150000 автомобілів на рік! Преса тут же докладно описала італійські седан, універсал і хетчбек. Адже зовсім скоро вони, як всі були впевнені, стануть одними з найдоступніших іномарок. Але в 1998 році вдарила криза … А про продажі легкових машин в обсягах, запланованих півтора десятка років тому, фірма «Фіат» і сьогодні може лише мріяти.
УАЗ-3165 «Сімба», 1999
Преса помітила симпатичний мінівен «Сімба» майже відразу після того, як ульяновци навчили перші прототипи їздити. Для цілого сімейства машин планували задній і повний привід, сучасні двигуни, різні кузова. «Буханці» тоді вже стукнуло 40 років, а нині перевалило за п’ятдесят – і реальної заміни їй донині немає.
ГАЗ-3106, 1999-2004 роки
Кілька років ми описували і навіть тестували дослідні зразки великого і комфортабельного газовского вседорожника. Прототипи міняли зовнішність і комплектацію. В кінці 2004 року назвали навіть ціну на ГАЗ-3106 12000 доларів. Проте вже в наступному році проект остаточно закинули, щоб почати нові. З такою ж долею.
ВАЗ-2151, 2002
Цей автомобіль удостоївся місця на багатьох обкладинках. Ще б! ВАЗ-2151 повинен був змінити наймасовіше в той час Вазівське сімейство – «класику». Машина з двигуном об’ємом 1,7 л була вже не концепт-каром, а ходовим зразком. Крайнім терміном початку дрібносерійного виробництва седанів, а потім і універсалів в ОПП Волзького автозаводу називали 2006 рiк. Однак життя повернулося так, що вкладатися в нове сімейство класичної компоновки не було сенсу. Старі машини купували ще десятиліття, а потім питання відпало саме собою.
«Е-мобіль», 2011 рік
Погодьтеся, не відгукнутися на цей проект Прохорова було не можна. Хоча нам все було зрозуміло з самого початку. Але ж неіснуючий (та й як він міг існувати?) автомобіль набрав-таки в Інтернеті 130000 замовників!Хтось більш досвідчений відразу сказав: так в XXI столітті автомобілі не роблять. І мав рацію. Не допоміг ні стенд на автосалоні у Франкфурті, ні ходової зразок (наспіх закамуфльований «Сузукі»): в 2013 році проект закрили офіційно.
document.write(«»);