Так вже повелося, що в нашому менталітеті слово «джип» викликає асоціації з товстими шиями, шкіряними куртками та іншими стереотипами. Мало хто дивиться на позашляховики як на робочих конячок, здатних провезти в своєму кузові тіло господаря по болотам, лісам та іншим перешкодам. Та й самі виробники аж ніяк не позиціонують свої дітища як автомобілі для глухого бездоріжжя. І вже, звичайно, продукція радянського автопрому в нашій свідомості зовсім не асоціюється з героїчним підкоренням місцевості. Проте саме завдяки радянській інженерній думки у людства з’явилося чимало машин, здатних дати фору всіляким Ленд-Ровер і Гелендвагенам.

ГАЗ 67

Незадовго до війни в великих радянських умах з’явилась думка про необхідність створення якісного позашляховика для військових цілей. Всі передові військові держави в той час вже мали налагоджену систему виробництва позашляховиків, і за основу для вітчизняної розробки вирішено було взяти американський Willys МВ Jеер. Як відомо, достопам’ятний Вілліс по праву вважається батьком усіх джипів, що випускаються зараз світовим автопромом. З невеликими змінами він випускався до 2004 року, під маркою Jеер Wrangler.

Радянська варіація Вілліса отримала найменування ГАЗ-67. На автомобілі був встановлений чотирициліндровий двигун, об’ємом 3280 кубічних сантиметрів, що розвивав потужність в 54 кінських сил. Відразу потрібно обмовитися, що аж до розпаду СРСР позашляховики проектувалися не тільки для пересування поза дорогами, але і як тягачі для легких артилерійський установок. ГАЗ-67 з цим завданням справлявся чудово і міг буксирувати причіп вагою до однієї тонни.

Успішно потрудившись під час Великої Вітчизняної, ГАЗ-67 чимало допоміг і дружнім державам СРСР. У величезних кількостях автомобілі поставляли в Північну Корею, де машина широко використовувалася під час війни 50-х років.

ГАЗ-69

Незабаром після війни почалися вишукування, присвячені новій моделі позашляховика, покликаної замінити надійний, але застарілий ГАЗ-67. Перші дослідні моделі були випущені ще в 1948 році, а серійне виробництво ГАЗ-69 почалося в 1953, на заводі ГАЗу в Ульяновську, що раніше займався випуском легендарних «полуторок». З самого початку «козел» став виходити в двох модифікаціях. Перша мала двоє дверей і кузов на вісім місць, а друга, що виходила під назвою ГАЗ-69А, мала п’ять дверей і п’ять посадочних місць. Силовий агрегат потужністю 50 к.с. був запозичений у щойно освоєної «Перемоги». Правда, по тяговитости він трохи поступався мотору Івана-Вілліса, але в умовах мирного часу на це ніхто не звертав уваги.

Автомобіль активно імпортувався в усі країни світу. У Румунії і в Китаї він навіть самостійно проводився місцевими заводами, правда, без ліцензії і під місцевим брендом. Особливу популярність ГАЗ-б9 придбав в жарких країнах Африки та Латинської Америки. «Тропічне» виконання позашляховика здобуло любов військових, плантаторів і рабовласників з країн третього світу. Дотепер по дощовим лісам їздять російські «козли», хоча і дещо видозмінені стараннями місцевих умільців.

УАЗ-469

Надихаючись гучним гаслом «Наздогнати і перегнати Америку», радянські автомобілебудівники вирішили перегнати всі країни разом узяті. Бажаючи утерти ніс і англійському Ленд-Роверу і американському Хаммеру, конструктори взялися за проектування принципово нового позашляховика, однаково підходящого як для військових, так і для цивільних потреб. Проект був готовий вже в 1961 році, але серійне виробництво почалося тільки в 1972 році.

Але, незважаючи на небачені досі нововведення, автомобіль був прийнятий споживачем без особливого ажіотажу. ГАЗ-69 вже встиг завоювати серця не тільки радянських громадян, але і покупців-капіталістів. У 1971 році 69-й навіть взяв участь у гонках «чорного рейду» — попереднику ралі «Париж -Дакар».

УАЗ 31512

Трохи пізніше, на базі 469, була розроблена модифікація УАЗ-31512 — знаменита «санітарка». Відразу ж після появи автомобіль був узятий на озброєння «швидкою допомогою». Незважаючи на млявий старт, автомобілі УАЗ зараз вважаються одними з найпопулярніших у світі. Ви напевно не раз помічали Уазіки в голлівудських бойовиках, дія яких розгортається на Близькому Сході або в Африці. Всього наш головний позашляховик експортувався більш ніж в 100 країн світу і досі виробляється в Росії в модернізованому вигляді під маркою «Хантер».

ЛуАЗ 969

Думки про цей автомобіль завжди були вкрай суперечливими. Деякі вихваляють «мисливський Запорожець», називаючи його кращим народним автомобілем, а деякі гидливо кривляться, помітивши безглуздий силует в автомобільному потоці. Проте автомобіль, створений на базі ЗАЗ — 969, знаменитого «вухатого», в 1978 році на міжнародному салоні в Туріні увійшов до десятки кращих автомобілів Європи, а в 1979 на Чехословацькій виставці отримав золоту медаль як кращий автомобіль для села. І дійсно справжню любов і визнання ЛуАЗ здобув саме у сільських жителів, а також у мисливців і рибалок.

ВАЗ 2121

В історії радянського автомобілебудування ця машина назавжди залишиться як перший позашляховик без військового минулого, призначений виключно для цивільного користування. Ще перебуваючи в зародковій стадії досвідченого автомобіля, «Нива» взяла участь у конкурсі на прохідність, в якому брали участь досвідчені моделі повнопривідних «Москвичів», УАЗи, ЛуАЗ і Ленд-Ровер. Спеціально для випробувань були обрані такі важкодоступні місця, як рілля з талим снігом, кар’єрний пісок, підмочений дощем, та інші підступні місця. Всі маститі всюдиходи негайно загрузли в родючій вітчизняної землі, а «Нива» продовжила свій рух, жодного разу не всмоктана поставлених перешкодах. До всього іншого, «Нива» стала єдиним легковим автомобілем, який офіційно експортувався до Японії. Ходять чутки, що один з найпопулярніших джипів в світі «Сузукі Вітара» проектувався з використанням напрацювань Волзького автозаводу.

Як і вся історія вітчизняного автомобілебудування, радянський досвід створення був неоднозначним, але, безумовно, вдалим. Грубість збірки виправдовувалася форм-фактором, а конструктивні рішення донині знаходять своїх поціновувачів по всьому світу.