- 26 мая 2020
З 1 червня має почати діяти система автоматичної фіксації порушень ПДР. Юристи розповідають, що накладення штрафу можна оскаржити, бо негайне набрання чинності рішення суду незаконне, а відеозапис не завжди є надійним доказом порушення.
Але після набрання чинності нової постанови Верховного суду багатьом українцям, ймовірно, буде дешевше заплатити штраф, ніж його оскаржувати. Адміністративні стягнення за водіння з несправним гальмом, без номерів, на червоне світло будуть менші за судовий збір. Відстоювати свої права буде “рентабельно” лише у разі накладення більших штрафів, наприклад, за водіння в алкогольному або наркотичному сп’янінні. Те саме стосується і низки “карантинних штрафів”, передає 112.ua.
Чому політика Верховного суду змінилася, чи можна оминути нові правила і як повернути сплачений судовий збір?
Кому потрібно платити судовий збір
До 2011 року в Україні взагалі не було судового збору. Існували добровільний внесок і так зване держмито. Люди, які займалися оскарженням постанов, це мито не платили. Але потім нардепи ухвалили Закон “Про судовий збір”, який суттєво ускладнив життя простих громадян, проте полегшив роботу судам. Збір повинен був знизити кількість тяганини, захистити суди від мільйонів позовів сутяжників, які люблять сперечатися з приводу і без приводу.
У постанові Верховного суду 2019 року прямо говориться: “Метою стягнення витрат на юридичну допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, але і в певному сенсі спонукання суб’єкта утримуватися від подання необґрунтованих заяв, скарг…”. Тому кожен наступний етап розгляду справи в суді дорожчий. Апеляція оподатковується судовим збором 110% від судового збору у першій інстанції, касація – 120%. А у Верховному суді і зовсім сума зростає до 130%.
Але стягнути гроші за розгляд усіх справ було б несправедливо. Адже якщо людину штрафують, вона додає роботи суду не зі своєї волі. Людина не повинна платити за відстоювання своєї честі. А презумпція невинності, як ми пам’ятаємо, поширюється не тільки на кримінальні злочини, але і на адміністративні правопорушення.
Це до 2011 року було очевидним: за Адмінкодексом за оскарження штрафу платити мито було не потрібно. Але через новий закон виникла колізія: мова в Адмінкодексі йшла про держмито, а конкретно про судовий збір такої норми не було. Тому деякі суди стали вимагати судовий збір за оскарження штрафів.
Нарешті, після численних протестів Вищий адміністративний суд України ухвалив постанову, якою звільнив частину громадян від обов’язку сплачувати судовий збір. Зокрема, це були водії та співробітники патрульної поліції. Щоправда, навіть після цього деякі суди все одно вимагали оплати збору.
Новий виток стався в березні, коли українець оскаржив свій штраф за порушення правил дорожнього руху, і суд задовольнив його вимоги. Управління поліції подало апеляційну скаргу, яку, на подив поліцейських, суд розглядати не став через несплату судового збору. Ситуація виявилася парадоксальною, адже ще 13 грудня 2016 року практика ВС була протилежною.
Фактично своїм рішенням Велика палата Верховного суду владнала колізію не на користь громадян, повернувши ситуацію до 2011 року. Там підкреслили: “У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення слід застосовувати статті 2-5 Закону України “Про судовий збір”, що пільг не передбачають”.
На сьогодні судовий збір можуть не платити тільки споживачі, хто захищає свої права, ті, хто судиться з приводу стягнення аліментів, намагається домогтися відшкодування матеріального збитку, особи з інвалідністю I і II груп, чорнобильці I та ІІ категорій, військовики.
Тепер у разі оскарження будь-якої “адміністративки” потрібно платити 420 гривень (0,2 прожиткового мінімуму). Це стосується не тільки водіїв, але і порушників карантинних вимог, які не забезпечили розмітку у своїх торгових площинах або, наприклад, відвідують громадські місця без засобів захисту.