Вирішив я собі нову машину купити. Не те щоби стара дуже набридла, але хотілося випробувати нові умови купівлі, які нам так люб’язно «вибили» народні обранці. Та й зарплату мінімальну скоро уряд обіцяв збільшити, тож гроші мають бути.
Кинувся спочатку розпитувати знайомих, може, хто чув, як працює нова схема. Знайшовся один, зустрілися ми на каву та й розговорились, пише Володимир Гарматюк у журналі «Місто».
Спочатку, каже, шукаєш машину. Через знайомих або відповідний сайт, їх не бракує. У власника безпосередньо знайти важко, особливо якщо говорити про німців. Переважно шукають на майданчиках, де авто виставили на продаж посередники-перекупники. Непогано було б шукати одразу на кількох ресурсах в межах одного міста, щоби мати можливість за короткий час оглянути кілька варіантів. Бо кожен додатковий день – це, відповідно, додаткові витрати і плюс до загальної вартості машини. Отож бронюєш обраний варіант і їдеш на оглядини.
Можна, звісно, шукати самотужки, але тоді знадобиться знання місцевої мови. Ну і знову ж, гроші на готель, харчування, інтернет, телефон, а ще ж чимось добиратися до місця призначення.
Знайомий шукав автівку онлайн. Уже визначившись, що конкретно цікавить, перш ніж машину оглядати-купувати, мусиш, каже, зв’язатися з брокерами тут, в Україні. Таких компаній на митниці є кілька. Їхня функція в тому, що вони вносять твої дані офіційно до каси на митниці, щоб отримати код для розмитнення – інакше туди не заїдеш. Гроші можна занести самому, а можна попросити того, кому довіряєш. От, наприклад, знайшов машину, дзвониш брокерові й кажеш, яка марка, рік, країна походження і все інше. Він має проконсультувати, які документи підготувати, щоби потім на митниці проблем не було.
Приїздиш на місце. Перекупники знають, як оформляти документи, що найбільш важливо. Бріф, як наш техпаспорт, договір купівлі-продажу, в якому має обов’язково бути вказана країна походження машини. Якщо цих даних нема, то окремо знадобиться сертифікат. Це проблемно. Краще зразу вписати країну, скажімо, Німеччину, Бельгію. Компанія-продавець гарантує те, що авто справді звідти. Треба обов’язково дивитися сервісну книжку, щоб бачити, що в машині міняли, що взагалі з нею робили, чи не клепали в гаражах.
Ось у цей момент і потрібен брокер. Він консультує, на що увагу звернути під час оформлення документів. Наприклад, пробіг має бути реальний, каже товариш. Брокер підкаже, який краще, бо можна ж написати і 500 тисяч км, але ніхто цьому не повірить.
Чим менше «наворотів» у машині, тим менше доведеться платити при розмитненні – бортовий комп’ютер додає 70 євро, титани – 100 євро, круїз-контроль – 50 євро і т. д. Всі ці нюанси, власне, брокер і допомагає врахувати і зробити калькуляцію.
Наприклад, машина 2012 року коштуватиме при розмитненні приблизно 100 тисяч гривень. Переважно так і є, менше не буває. Тоді тут треба мати людину, що заплатить брокеру: він офіційно їх проплачує через касу, дані по машині вносять у базу і дають код, по якому заїжджати на митницю. Ти можеш ввезти авто тільки тоді, коли митники побачать у системі код і оплату. Ввозити мусиш особисто, перетнути на тій машині український кордон. Це для того, щоб перекупники не мали на чому робити бізнес. Ти ж не можеш перепродавати це авто впродовж року. Однак умільці вже придумали схему: перекупник приганяє машину на кордон, ти перетинаєш його пішки, сідаєш у свою машину і вже сам нею в’їжджаєш. Є ще різні варіанти, каже знайомий, але я не вдавався в деталі. Послуги перекупника – 300-500 євро.
Цікаво, що переоформлення машини на нового покупця в Німеччині займає годину. Їдеш, каже колега, з власником у їхню офіційну установу, що займається переоформленням, і на цей процес витрачаєш максимум годину-півтори. Дають тобі тимчасові номери, жовті – на 10 днів, червоні – на довше. Ціна також від цього залежить.
Купив, розрахувався на місці. Ще треба врахувати ПДВ – 19% від вартості. Потім, коли машина перетинає кордон, ці гроші повертають. Чи на картку, чи якось інакше, як домовишся, варіантів багато.
Щасливий водій, але ще недовласник нового авто, приїздить на кордон. Тут, каже колега, треба розраховувати час. Можна витратити до 12 годин, адже там ніхто не спішить: обід-вечеря-перезмінка. Нічого не змінилося.
На митниці починається важливий процес оформлення транспорту. Існує поняття «пошкодження машини». Це важливий фінансовий чинник. Тут уже як пощастить. Максимальне пошкодження, здається, складає 33 або 35%. Це може бути «підтікання оливи», «іржа рами мотора», «пошкодження лакофарбового покриття», «салон пошкоджений», скло, є ще щось – добре. Чим більше таких «пошкоджень», тим менше платити. Бо те, що заплатив через брокера, то ще не остаточна сума.
І тут треба уважно читати, що напишуть на митниці при в’їзді. Особливо рік випуску, дуже важливий нюанс. Наприклад, у Німеччині рік випуску – це одне, а рік введення в експлуатацію – інше. У нас же дивляться на рік випуску. От, наприклад, виготовлена машина у 2012 році, а в експлуатацію її ввели 2013-го. І в документах від власника може бути вказаний саме рік введення машини в експлуатацію. А в нас його можуть записати як рік випуску. Це означає, що машина новіша на рік і вартість розмитнення вже інша – одразу плюс-мінус 10 тисяч. Є ковпаки на колесах-дисках, замасковані під «титани». Вони пластикові, але схожі. І там можуть вписати тобі їх, наприклад, як пластмасу. Це ще кілька десятків, до сотні євро. Тому треба уважно читати, що пишуть в акті огляду митника і звіряти з реальним станом речей. Цей акт огляду на самій митниці, на кордоні, найважливіший. Вже після того, як ти його підписав, нічого не зміниш. Тут, в Івано-Франківську. Все треба вписувати зразу, на місці. Але все залежить від здатності навести достатньо аргументів на свою користь.
Ще є нюанс із оцінкою машини. У договорі купівлі-продажу може бути вказано 6, 7 чи хоч 1 тисяча. Але на митниці, наприклад, незалежно від того, що в договорі, по своєму каталогу дивляться і самі оцінюють, така-от особливість. Хоч би тобі ту машину подарували чи символічно віддали за смішні гроші – все одно порахують по-своєму. І оцінюють в більший бік від реальної вартості. Відповідно до цього платиш мито, пенсійний збір, а він становить 4%. Але й це ще не все.
Приїздиш на тимчасових номерах на митницю Івано-Франківська, залишаєш машину. Знов-таки, як домовишся – можеш на три дні, а можна й на довше, залежить від того, скільки машин у черзі. Там усе перевіряють, дораховують. Ти приходиш, доплачуєш і забираєш авто. Далі знов, закон передбачає, що в 10-денний термін треба звернутися у МРЕВ і поставити машину на тимчасовий облік. Але там кажуть, не можна, бо нема сертифіката походження. Його роблять у Львові, офіційна ціна – 1000 гривень. Вони нічого не перевіряють, а просто переписують маркування скла, фар, код кузова і все. І за це 1000 грн! Є черга, два місяці можна чекати. Записуєшся офіційно, їдеш до Львова. День треба потратити, просувається по 40 машин. Якщо хочеш швидше – треба домовлятися.
Виходить парадокс: ти не можеш на машині їздити два місяці, номери тимчасові протерміновані, легалізувати авто також не можеш – поставити на номери, адже не маєш сертифіката. В поліції кажуть, не можна. А як зловлять – штраф. Заберуть на штрафмайданчик? Може й так, точно ніхто не знає. Машина – в повітрі. І ніяких пояснень. От дива: переписати машину в Німеччині – година часу, а щоб стати її повноцінним власником в Україні, треба кілька місяців.
Є ще один нюанс на нашій митниці. Чого вони там стільки працівників тримають – невідомо, але там проблеми щодо валютного курсу. Поки машину тримали, каже знайомий, кінцева ціна зросла на кілька тисяч гривень через стрибки курсу валют.
Однак загалом покупка виходить вигідною, тільки затяжною. От машину я купив за 9 тисяч доларів, на розмитнення витратив 100 тисяч гривень, у пенсійний – 400 доларів, номери, сертифікат – 500 доларів грубо, послуги брокера – десь 1,5 тисячі гривень, плюс дорога 500, врешті набігло 14 тисяч доларів. Тут за таку саму хочуть 16-17 тисяч. Навіть 2-3 тисячі економії – це суттєво. Колись за розмитнення такої автівки треба було дати 200 тисяч. А в салоні нова, відповідно, ще дорожча.
Послухав я товариша, подякував. Думаю, для початку свою машину помию, коли погода покращиться і сніги розтануть та болото з дороги зійде. А там видно буде. Однак, може, моя з ним розмова комусь у пригоді стане.