З огляду на нещодавній ажіотаж на колонках тезово пройдемось по ключових питаннях щодо ринку пального. Ситуація повністю протилежна «електричній», хоча й зі своїми нюансами, пише НВ.

1. Ресурсів повністю вистачає. Навіть є певний профіцит, який утворився через динамічний імпорт напередодні нещодавнього поновлення акцизу. Тому сплеск продажів на АЗС 10 жовтня потішив ринок.

Загалом країна успішно минула сезонний пік споживання, який видався напрочуд спокійним. Таким чином тестування пройшла нова система нафтопродуктозабезпечення, яку побудували буквально за 3−4 місяці на заміну знищеним 100% довоєнних джерел постачання. Зараз маємо не тільки нову диверсифікацію імпорту через західний кордон, але й принципово іншу логістичну структуру. Наприклад, понад 40% пального надходить у бензовозах, тоді як до війни так майже не возили. Решта йде залізницею через безліч переходів. Саме життя змусило створити таку гнучку і розгалужену систему постачання. Це наша перша велика «енергетична» перемога у цій війні.

2. Вересневі запаси застабілізували ціни, але це може бути ненадовго. Минулого тижня найбільші нафтовидобувні країни світу домовились про скорочення видобутку. Результат на табло: якщо наприкінці вересня ціна на нафту була 85 долар/бар., то наразі маємо 97. Дизпальне за цей період додало $200 (6 грн/л). Водночас бензин додав всього $80.

Свіжі партії ДП заходять вже по 50 грн/л. Якщо везти в центр або на схід, це вже 53 грн/л. Поки жовтнева ціна міксується з вересневими запасами по 45−46 грн/л, але вічно так не буде. Втримати ціни на колонках з такою собівартістю буде складно (сьогодні це 52−57 грн/л). А от по бензинах — цілком реально.

Кому подякувати? Кому й завжди! Західна преса пише, що рішення ОПЕК+ продавили Саудівська Аравія з росією. Вона вбачає в цьому бажання качнути ціни на пальне в США, які щойно заспокоїлись, напередодні виборів до Сенату в листопаді. Невдоволення має підірвати рейтинги демократів на чолі з Байденом.

3. З легкої руки Дмитра Льоушкіна (директора групи компаній PRIME), на порядок денний вийшло питання зимового дизпалива. Подумати є над чим. Північна частина Європи має ті ж кліматичні умови, що й Україна, тому продукт зимової якості буде. У нашому випадку йдеться про таких постачальників, як Польща, Литва, Німеччина.

Складніше з півднем, звідки ми веземо майже половину обсягів дизпального. Ну, не роблять в Греції зимову марку. Але ж ми українці! Трейдери вже почали експерименти із додаванням морозостійких присадок. Кажуть, ще є над чим попрацювати. Крім того, у переговорах із виробниками наші пропонують скористатися старим дідівським методом — додавати до складу ДП авіагас. Це для НПЗ може бути цікаво, бо авіапальне наразі дешевше за дизельне.

Йдуть перемовини й по арктичній марці (температура застигання -32 градуси, звичайна марка — до 20 морозу). З позитиву — пропозиції є. Але ж ціни на «арктику» безбожні, на 150−200 доларів/л вище, ніж на зимову марку. Як казав сліпий: подивимось.

Отже, висновки. Перший і головний — пальне буде. Другий — ціна буде ринкова, спрогнозувати її неможливо, особливо враховуючи виклики часу. Головні з них — ембарго на імпорт російської нафти в Європу з 5 грудня, нафтопродуктів — з 5 лютого. Європейці нервують, бояться, але руки роблять. На півдні Європи проблем взагалі не бачать, бо там ближче до азійських та арабських постачань, на півночі — трохи тривожніше, але знову-таки питання лише у ціні неросійського імпорту.