- 02 ноября 2022
Валерій Романович працює водієм міського пасажирського транспорту вже багато років. Нещодавно він купив собі свій особистий автобус та ще й незвичайний – украънський ЛАЗ-699. Разом із другом Валерій вручну відновлює цю ретромашину.
Цей автобус часів СРСР він показав на виставці автомобілів, присвяченій Дню автомобіліста. На виставку чоловік приїхав не лише ретроавтобусом, а й у ретроформі водія пасажирського транспорту радянського часу. Піджак, як виявилося, його особистий – у ньому він працював у 1990-х роках. А кашкет надав знайомий колекціонер.
Валерій Романович не має колекції ретроавтомобілів, але ця тема йому близька і цікава. Втягнувся до неї та вступив до клубу ретроавтомобілістів «Адам». Згодом Валерій зрозумів, що йому як водію міського транспорту з більш ніж тридцятирічним стажем роботи цікавіше відновлювати автобуси.
Свій нинішній особистий автобус ЛАЗ-699 Валерій Романович знайшов випадково влітку 2018 року. На той час він шукав інший транспорт радянських часів. І знайшов, але купити не встиг, бо його вже продали. Натомість на території приватної автошколи Валерій помітив інший не менш цікавий варіант – ЛАЗ-699. Автобус був на ходу і використовувався як навчальний, але за своїми характеристиками був нерентабельним для автошколи і багато часу простоював. Ще тоді Валерій подумав викупити автобус. Але стояла заборона на продаж машини протягом трьох років. До закінчення терміну дії цього документа залишався рік. 2019-го Валерій повернувся до цієї автошколи та викупив авто. Тоді ж почав його відновлення.
Продав «жигулі» заради захоплення
Реставрувати автобус Валерію допомагає його друг Олександр Козаков. Відновлення йде не швидкими темпами, адже на це потрібні кошти і вільний час. Для Валерія ремонтувати автобуси не в новинку.
У документах на ЛАЗ-699 не вказано рік випуску. Але, як випливає з вивченої Валерієм інформації, автобус був зібраний Львівським автобусним заводом у 1989 році, використовувався переважно для міжміських перевезень.
За словами Валерія, куплений ним транспорт був у досить гарному стані: на ходу, зберігся салон з пасажирськими сидіннями. Проте був потрібен значний ремонт, місцями все поржавіло і стало непридатним.
«Коли я купив автобус, кузов був пофарбований у сині смужки. Однак під час ремонту ми помітили під ними червону фарбу. Тобто із заводу автобус був випущений із червоними смужками. При реставрації відновили заводський вигляд», – розповідає власник ретроавтобуса.
Реставрувати автобус Валерій розпочав у березні-квітні 2020 року. За цей час вже чимало зроблено: відновлено кузов, замінено залізо, що поржавіло, і неоригінальні вікна. Щоб відреставрувати кузов автобуса, Валерієві з другом довелося зняти лінолеум із підлоги, а також прибрати практично всі пасажирські сидіння.
«На автобус потрібні чималі кошти. Свого часу для продовження робіт мені довелося продати батьківський автомобіль «жигулі», щоб знову з’явилися кошти на ремонт. Разом із сумою купівлі та сумою, вже вкладеною на ремонт, я міг би купити легкову машину із салону», – каже Валерій.
У сім’ї думки про захоплення Валерія різняться. Дорослий син підтримує батька та навіть допомагає фінансово. Дружина налаштована скептичніше, але не заважає чоловікові займатися улюбленою справою.
Що буде з автобусом?
У планах у Валерія відновити автобус до 9 травня наступного року. Надалі використовувати цю машину він планує не лише як експонат, а й як транспортний засіб: «До 9 травня зазвичай відбуваються різні заходи. Можливо, автобус я знову покажу на якійсь автомобільній виставці. Або візьму участь на ньому в автопробігу. Планую на ретромашині возити людей. Наприклад, посаджу колег, і ми на цьому автобусі разом поїдемо на риболовлю чи полювання. Або возитиму на цьому автобусі людей на різні екскурсії. Щоправда, тільки в хорошу погоду».