- 21 января 2023
У новий пакет допомоги від США на суму 2,5 мільярда доларів увійшла колісна і гусенична бронетехніка й інші транспортні засоби, повідомляє Auto24.
Зокрема, США передають 90 колісних бойових машин піхоти Stryker з 20 мінними тралами, 59 БМП M2 Bradley з 590 протитанковими керованими ракетами TOW і 295 тисячами боєприпасів калібру 25 мм для їхніх автоматичних гармат.
“Стра́йкер” (англ. Stryker) — це ціле сімейство (близько 10 різновидів) бойових броньованих машин, вироблені американською компанією General Dynamics Land Systems. Броньовик створено на базі канадського бронетранспортера LAV III, який, своєю чергою, є глибокою модернізацією швейцарського бронетранспортера Piranha III 8×8.
“Страйкери” в армії США – основне озброєння бригадних бойових груп, сформованих на початку 2000-х років. Вони призначені для транспортування підрозділів мотопіхоти (зазвичай мотопіхотного відділення) на полі бою, ведення ними бою з машини, вогневої підтримки їх у процесі та після спішування, а також для всебічної підтримки й забезпечення бойових дій механізованих підрозділів американської армії.
Перші машини надійшли на озброєння американської армії в лютому 2002 року. Станом на квітень 2013 року було поставлено 4349 одиниць бойової техніки сімейства “Страйкер” різних типів.
Бронювання Stryker
“Страйкери” менш вразливе до вогню стрілецької зброї, ніж попередні бронетранспортери типу M113. Броньований корпус БТРа зварений з бронепластин товщиною до 12 міліметрів. Це дозволяє захистити екіпаж і десант від вогню зі стрілецької зброї калібром до 14,5 мм з бортів і з корми, від 30-міліметрових снарядів у лобову частину корпусу на дистанціях понад 500 метрів, а також від ураження 152-міліметровими осколковими снарядами, що вибухнули поруч.
Двигун
Силовий агрегат БТРа – дизельний двигун Caterpillar 3126 потужністю 350 к.с. та 6-ступінчаста автоматична трансмісія Allison MD3066P.
Внутрішнє обладнання бронетранспортера влаштовано таким чином, щоб максимально спростити процес ремонту та заміни основних агрегатів та деталей. Так, двигун із трансмісією можна замінити на новий протягом 2 годин, а ремонт та технічне обслуговування Stryker може здійснюватися з зовнішньої сторони.
Озброєння
Озброєння машин сімейства “Страйкер” залежить від конкретної моделі.
Основне озброєння БТР M1126 «Страйкер» ISV розташоване в дистанційно керованому бойовому модулі, змонтованому над командирською баштою. Установка має уніфікований тримач, що дозволяє досить швидко встановлювати необхідне озброєння. Воно може складатися з 12,7-мм великокаліберного кулемета М2 (боєкомплект 2 000 пострілів), 40-мм автоматичного гранатомета Mk 19 (боєкомплект — 448 гранат) або 7,62-міліметрового єдиного кулемета М240 (боєкомплект — 4500 набоїв). На цій же установці розташовано 4 блоки 66-міліметрових чотириствольних димових гранатометів M6 (боєкомплект — 32 гранати). САУ M1128 “Страйкер” MGV має унікальну башту з 105-міліметровою гарматою Royal Ordnance L7 (боєкомплект — 32 постріли) і екіпаж, збільшений до 3 осіб.
Командир “Страйкера” користується спеціалізованою системою цифрової передачі даних (англ. Force XXI Battle Command Brigade and Below (FBCB2), яка дозволяє обмінюватися графічною й текстовою інформацією в ланці від батальйону до окремої бойової машини. Пристрій зображення тактичної обстановки дозволяє командиру машини на тлі цифрової карти місцевості позначати розташування власних сил і сил ворога, при цьому ці дані автоматично передаються всім машинам підрозділу. Для точного позиціювання на місцевості БТР обладнано навігаційною системою Raytheon AN/TSQ-158. У розпорядженні водія є три перископічних прилади М17, а також прилад нічного бачення AN/VAS-5. Своєю чергою командир машини спостерігає за бойовою обстановкою через сім перископів М45 і окремі дисплеї відеокамери й тепловізора.
Машину оснащено сучасним високотехнологічним обладнанням, включаючи GPS-навігатор, які сприяють екіпажу та десанту бойової машини. Кожний БТР має систему розпізнавання “свій-чужий”, яка дозволяє відстежувати пересування техніки не лише власного підрозділу, а й інших формувань, що беруть участь у бойових діях, таким чином мінімізуючи можливості “дружнього вогню”.