«Волинь» — одна з найпрохідніших машин радянських часів, але мало хто знає, з чого все починалося.

Так, у 1958 році в стінах Науково-дослідного інституту НАМІ та заводу «Комунар» спроектували компактну повнопривідну вантажівку, яку назвали «Вогник». Саме вона мала відзначитися підвищеною прохідністю та отримала індексне позначення НАМІ-049.

«Вогник» розроблявся із прицілом для експлуатації у сільській місцевості.

І дійсно, за результатами ходових випробувань з’ясувалося, що тестове авто НАМІ-049 мало дуже хорошу прохідність на всіх видах ґрунту, окрім боліт та снігу шаром 20-25 сантиметрів. У прохідності «Вогник» був на рівні серійних моделей Москвич-410 чи ГАЗ-69.

Високу прохідність забезпечувала в тому числі і невелика вага машини. Ще б пак, адже кузов авто виготовили з металу і пластику, завдяки чому його вага склала 750 кг.

Конструктори відмічали, що навіть якщо «Вогник» і застрягне, то двоє людей зможуть витягнути його власними силами.

Також відомо, що машина мала привід через колісний редуктор на всі колеса, незалежно підвішені на торсіонах. Колеса комплектувалися безкамерними шинами 5,60-13″ с низьким тиском та ґрунтозачепами.

Після завершення тестів експериментальний зразок передали до Запорізького автомобілебудівного заводу, який додатково доопрацював «Вогник». Планувалося, що авто випускатиметься у кількох модифікаціях, але до серійного виробництва справа так і не дійшла. НАМІ-049, а також його модифікований варіант НАМІ-049А «Целіна» назавжди залишилися прототипами. Втім, вони не були марними, оскільки деякі їх напрацювання використовувалися у ЗАЗ-969.