У лютому 1930 року КБ ХАСЗ починає розробляти конструкцію вантажного автомобіля марки «У-4» («Україна», 4-х тонний). Як прототип для У-4 вибрали італійську вантажівку Lancia, повідомляє Hyser.

У той час, коли ще не було машин із вантажопідйомністю понад 3,5 тонни, українці вирішили, що цілком можуть стати експериментаторами в цій галузі. Так і постала перша машина українського виробництва. А це було майже 90 років тому.

І справді, у ті далекі радянські часи питання автомобілізації населення офіційно навіть не згадувалося, адже був попит виключно на гужовий транспорт. При цьому масові горьківські ГАЗ-АА (Ford-AA) піднімали 1,5 тонни, московські АМО та ЗІСи (Autocar) – до 3 т, ярославські Я-3 та Я-4 – 3,0 – 3,5 т.

Не дивно, що керівництво країни поставило завдання налагодити виробництво вантажівки важкого класу.

Сконструювати автомобіль самостійно на той час заводські конструктори не могли, тому, як було прийнято в ті роки, було взято готовий проект – 4-тонну вантажівку Lancia Pentajota. Італійська техніка в той період відрізнялася простотою та доступністю.

При цьому всі до єдиної деталі було зроблено або на Харківському автоскладальному заводі, або на найближчих підприємствах-суміжниках. Навіть така непроста технологічна операція як лиття була освоєна повною мірою – у Харкові самі робили такі непрості виливки, як чавунний блок циліндрів двигуна та алюмінієві корпуси навісного обладнання. Вали та шестерні проходили необхідну термічну обробку для підвищення міцності та твердості поверхні.

Так, харків’яни зробили для свого дітища рядний 6-циліндровий двигун, який працював на бензині та видавав 70 л.с. при 2200 об/хв. Машина розвивала значну на ті часи швидкість 50-55 км/год.

Цікаво, що перша українська вантажівка не була громіздкою, її габарити були такими: довжина 7000 мм (без кузова), ширина 1900 мм, висота 1800 при колісній базі 4700 мм та колії 1700 мм. Це загалом відповідає розмірам широко відомого сьогодні п’ятитонного ЗІЛ-130.

Експерти з важкої техніки відзначають революційну для того часу особливість: харківський важковоз міг перевезти вантажу більше (4000 кг), ніж важив сам (3750 кг).

Перший екземпляр випустили на початку 1931 року, другий – лише у листопаді. На цьому все й зупинилося, оскільки серійне виробництво вимагало серйозних інвестицій, яких не було.