- 25 сентября 2023
Російське міністерство вбивств щоразу звітує про ураження установок HIMARS, танків Leopard, систем ППО Patriot та іншої техніки у кількостях, яких у нас ніколи не було. Найчастіше це відверта брехня, але деколи вони дійсно потрапляють… у якісні макети цієї техніки, повідомляє 24 канал.
Гумовий КрАЗ-260Б з надбудовою зенітно-ракетного комплексу на двовісному причепі, башта з 125-мм гарматою і 12,7-мм кулеметом на гусеничній ходовій Т-80 та РЛС на спецшасі МАЗ-543М умовно імітують бойові позиції. З відстані в якихось 150-200 метрів той КрАЗ з пусковою установкою батареї ЗРК С-300 уже важко відрізнити від справжнього. Він тут без металевих конструкцій, усі викройки зроблені з щільної гумоподібної тканини.
Обдурювання ворога має законну силу
Не секрет, що в арміях світу для імітації розгортання муляжної техніки на бойових позиціях існують цілі підрозділи. До повномасштабного вторгнення у ЗСУ засоби імітації стояли за важливістю навіть не на другому чи третьому місці. В основному на складах лежали макети радянських часів, щось в мізерній кількості закуповувалося в росії, але здебільшого обходилося без муляжів.
З небагатьох українських підприємств, що спеціалізуються на виробництві надувної рекламної продукції щось правдоподібне у військовій тематиці пропонує хіба що Slon. В його номенклатурі товарів є надувний макет танку, вартість якого сягає 240 500 грн без ПДВ, тобто десь 6 080 євро.
Набули поширення муляжі воєнної техніки, які виготовляє “Метінвест”. Ціни різні, все залежить від типу озброєння чи техніки. Скажімо, макет 155-міліметрової гаубиці М777 коштує трохи понад $1000.
Російські напрацювання перейшли на службу ЗСУ
З жердин та фанери муляжі гармат і літаків уже ніхто не робить – схожості мало. Складських радянських запасів практично не лишилося. Як і тієї мізерної кількості закуплених у мирні часи російських макетів “Русбал”. Цікаво, що техніка того родоводу в Україну поставляється й понині. Щоправда, під іншим брендом і не з рф, а з Чехії.
Якщо бути точним, то практично усі технологічні напрацювання російського “Русбала” сьогодні можна побачити в продукції чеської компанії Inflatech. І це не дивно, оскільки менеджерами цих підприємств в Росії та Чехії є батько і син Таланови.
Старший Олександр Таланов вже кілька десятиліть очолює російське підприємство, яке окрім рекламних надувних макетів, арок, атракціонів, аеростатів шиє муляжі техніки для армії рф та оборонних відомств інших країн. Крім України, звісно.
А ось син російського керівника “Русбала” Віктор Таланов, який у компанії батька довгий час був радником та заступником гендиректора, а потім з ним “побив горшки”, у 2015 році став співвласником компанії Inflatech, яка шиє надувні макети для багатьох армій світу, в т.ч. і для української.
Про такий незвичний симбіоз виробничників по різні сторони країн у стані війни, зокрема, повідомляв російський інформаційний ресурс Insider, що занесений Кремлем у список іноагентів.
Insider шиє арміям НАТО макети техніки. Україна також стала покупцем цієї муляжної продукції, це не секрет. У березні нинішнього року Forbes повідомив, що більше третини одиниць Himars, ніби-то знищених російськими військами в Україні, насправді були надувними приманками, виробленими компанією Inflatech. А ще ж є танки, БТРи, літаки.
Від замкнутої конструкції довелося відмовитися
Найдешевшими у виготовленні, звісно, є пневматичні макети озброєння та військової техніки, що відповідають не лише габаритним розмірам, а й візуально-об’ємним характеристикам оригінальної продукції.
Тут ще є ще одна фішка: у реальних умовах розгортання кожна з таких машин відтворює ознаки “випадкового” демаскування, випромінюючи хвилі в оптичному, тепловому і радіолокаційному діапазонах. Нічого подібного раніше в макетах не було.
Практика показала, що найкращою є технологія умовної герметичності. В пошитій конструкції створено невеликі рукави, куди підключаються вентилятори. Вони нагнітають всередину повітря і завжди перебувають у робочому режимі, підтримуючи всередині необхідний тиск. Так само працюють дитячі надувні гірки в парках атракціонів у всьому світі.
На відміну від замкнутої конструкції, коли макет спочатку надувається, а потім вентилятори відключаються (щось на кшталт надувного човна), в цьому випадку макет може витримати враження від куль стрілецької зброї, уламків гранат або випадкових порізів.
У світовій практиці вже відмовилися від виробництва муляжів замкнутої конструкції, що за своєю масою важчі, вимагають складніших монтажно-демонтажних робіт, а в польових умовах розгортання часто виходили з ладу через пошкодження “в бойових обставинах”.
Звичайно, така псевдомашина виходить більш затратною в експлуатації через витрати палива на роботу мобільного дизельного чи бензинового генератора. Однак частина енергії, в т.ч. і трохи підігріте повітря від вентилятора, витрачається на відтворення ознак, що “демаскують”, техніку в тепловому діапазоні саме там, де це потрібно.
В основному для хибних імпульсів ІЧ-діапазону використовується відпрацьовані вихлопні гази електрогенератора, направлені у теплові панелі макета. Вони створюють тепловий слід у певних місцях, відтворюючи на приймальній апаратурі літака-розвідника, супутника чи дрона реальність об’єкта.
Імітація бойових позицій та маскування військової техніки проводиться попутно з… елементами демаскування. Так-так, демаскування. Розробники засобів імітації озброєння та військової техніки окрім згаданого вище теплового контуру вшивають у надувні муляжі металеву нитку, яку чудово засікають бортові РЛС літаків-розвідників чи дронів-розвідників. Таким чином макет не відрізнити від реального об’єкту.
Не горить, не тоне і навіть не мнеться
Тепер про матеріал, з якого шиють муляжі. Це не брезент і не гумова тканина. Після багатьох експериментів розробники зупинилися на поліаміді. Це синтетичне волокно створено для імітації шовку, щось на зразок нейлону, тільки трохи товстіше й цупкіше. Головна перевага матеріалу – в його легкості, міцності та пружності. Він добре протистоїть фізичному зносу, не пропускає мастил та інші хімікати, еластичний і при розгортанні макету розрівнюється.
Вологостійка тканина чудово тримає перепади температур, не втрачає своїх властивостей на морозі та в спеку, не стільки горить, скільки тліє, плавиться, але не спалахує, оскільки має властивість самогасіння.
Якщо брати за приклад хоча б макет пускової установки на шасі згаданого вище шасі муляжного автомобіля КрАЗ-260Б з напівпричепом, то на пошиття геометричного об’єму фігури витрачається маже 1 тис. метрів тканини. Швачки роблять майже 1 км шовних рядків. Один макет шиють 4-6 швачок, витрачаючи на це до п’яти днів.
Готова продукція, як і на справжньому виробництві, проходить повний цикл контрольних перевірок макета на випробувальному майданчику. На розгортання муляжу пускової установки “бойовий розрахунок” з 4 осіб у спокійному темпі роботи витрачає 20 хвилин.
За цей час вони повністю монтують установку у польових умовах. Спочатку розчохлюють пакувальну сумку (контейнер) загальною вагою майже 190 кг. При цьому маса самої оболонки становить 90 кг. Комплект анкерних колів з капроновими кантами натягу/якоріння важить 26 кілограмів, автономний енергоблок в масі дає ще десь 47 кілограмів, хоча все залежить від моделі. Є ще інша атрибутика.
Добре закріплена муляжна установка здатна витримати пориви вітру до 20 м/с. Це, як зазначили розробники, паспортна рекомендація заводу-виробника, хоча на випробуваннях макет перевіряли набагато сильнішим “вітром”, так що запас міцності тут закладається солідний.
Однак у таких макетів куди більший фінансовий потенціал: направлені на українські муляжі російські ракети, як і реальна бронетехніка, у кілька сотень разів дорожчі за надувні танки…