- 02 октября 2024
Для жителів багатьох країн автівка давно не є предметом розкоші, а просто доступним комфортом. На жаль, не кожен українець може так само сприймати покупку транспорту. Купити новий автомобіль в Україні — завдання не з легких. Навіть легковики, які за європейськими мірками вважаються бюджетними варіантами, у нашій країні стають серйозним фінансовим навантаженням. Придбання вживаного автомобіля також не розв’язує проблему, оскільки на цьому ринку легко натрапити на шахраїв, а транспорт із Європи обкладається значними митами.
Якщо розглядати це питання ще з часів розпаду СРСР, то період дев’яностих для України став важким випробуванням, іноді людям не вистачало грошей для забезпечення базових потреб, тому про купівлю автомобіля навіть не варто було й говорити. Час йшов, економічна ситуація покращувалася, але з’являлися нові проблеми. У 2004 році запровадили закон «Про розвиток автомобільної промисловості України». Загальна ідея законопроєкту полягала у тому, щоб захистити вітчизняного виробника легкових автомобілів від конкуренції із європейськими автогігантами шляхом впровадження мита на закордонні легковики. Посадовці вважали, що таким чином вони дають українським підприємствам значний поштовх для розвитку, проте ринкова економіка продемонструвала помилковість цього рішення. Такі підприємства як ЗАЗ, перебуваючи у просторі, де відсутня конкуренція, почали із року в рік випускати для українського ринку автомобілі, які майже одразу морально застарівали.
Ми прекрасно знаємо фінал цієї історії. Найбільші автовиробники України або збанкрутували, або близькі до цього, проте мита на ввезення автомобілів з Європи досі існують. Ця ситуація складна, але сьогодні ми поговоримо не про складне буття українського автопрому, а про винахідливість людей у прагненні отримати власний автомобіль, не вкладаючи у це всі гроші світу.
Головне у цій справі — мати натхнення, бажання та руки, які реалізують будь-який твій задум. За такими принципами до створення свого унікального транспорту підійшов і житель Кіровоградщини — Сергій Мельник.
Як розповів виданню CBN Сергій Мельник, спочатку це було просто невеличке хобі, яке згодом переросло у серйозну ідею:
«Колись я купив електронабір для велосипеда, який у себе включав мотор-колесо на 600 Вт/48В. І тоді я подумав, а чому мені не сісти зручніше і не поїхати з комфортом. Після цих роздумів я за місяць зібрав собі триколісний велосипед і так я проїздив з 2013 по 2019 роки. І вже згодом у мене з’явилася ідея зробити з нього мікроавтобус. І для пасажирів місце буде, і дах над головою, а також додатковий плюс у тому, що можна возити вантаж до 250 кілограмів. Вперше на чотирьох колесах я виїхав у вересні 2019 року, тоді транспорт ще був без даху, тому за наявності фінансів я потихеньку його дороблював. Зараз у мене стоїть мотор-редуктор на 1,5 кВт та акумулятор на 60В, і дах вже давно зробив. Загальна вартість проєкту вийшла десь трішечки більше 80 тисяч гривень».
Сергій колись мав у своєму розпорядженні хетчбек Volkswagen Golf. Для багатьох такий автомобіль був би чудовим вибором для виконання повсякденних завдань, проте наш герой іншої думки стосовно цього питання:
«Звичайно, це набагато краща альтернатива звичайному автомобілю, але при умові, якщо тобі треба займатися важливими справами в межах свого місця проживання. В середньому за місяць я витрачати 50 кВт заряду, звичайно на рік я додатково витрачаю приблизно три тисячі гривень, які йдуть на резину, шпиці та підшипники. Проте іноді ці гроші йдуть і на купівлю певних покращень».
Звичайно, можуть виникати сумніви стосовно того, чи дійсно чоловік самостійно створив власний транспорт, проте Сергій про це говорить ствердно:
«Створив я цей транспорт повністю сам. Загалом друзі та знайомі тільки додаткові деталі підкидували, крісло та багато чого іншого. Один мій знайомий навіть якось дістав номер телефону фірми з Кропивницького, яка займається виготовленням багатошарового скла по моїм розмірам».
Також майстер поділився деталями про загальну витривалість його автомобіля та зазначив, які погодні умови кидають йому виклик:
«Швидкість у нього непогана. Коли їхали вдвох, то показував 40 кілометрів на годину. Звичайно все це залежить від пори року, оскільки зимою, коли зерниста паморозь, то важко їхати. Щоб подолати цю проблему, я ставлю на провідні колеса ланцюжки. Також, оскільки пічки у веломобілі немає, то є проблема із замерзанням скла, але я просто намазую скло касторовою олією. У цьому питанні необхідно зважати й на запас ходу, який для цього веломобіля складає приблизно сорок кілометрів, проте був у мене випадок, коли я з додатковою дозаправкою наїздив майже сімдесят кілометрів».
В ході нашої розмови Сергій також поділився досить цікавою та вельми небезпечною історією:
«Колись у мене сталося таке, що я на своєму веломобілі став на два колеса. Відбулося це, коли я здавав назад і переднє колесо потрапило в ямку, руль повело, я випадково зачепив ручку газу і став на два колеса, після чого я крутнув на протихід, і автомобіль знову опинився у стандартному положенні. Але в загальному авто має досить непогану керованість».
Як показує практика цей транспорт привертає увагу не тільки звичайних жителів Кіровоградщини, а й місцевих правоохоронців:
«Поліція нечасто мене зупиняє, проте навіть коли й трапляється таке, то найчастіше причиною є бажання краще роздивитися, сфотографуватися. Найчастіше питають чи я сам зробив веломобіль, який у нього двигун та багато інших запитань. Взагалі у багатьох виникає інтерес, коли вони бачать мій веломобіль. Навіть мої діти у захваті, а моя дружина вже змирилася з моєю винахідливістю».
Як пояснює Сергій, при цьому у його веломобіля не настільки велика потужність, щоб його прирівнювали до звичайних автівок, тож окремих документів на нього не вимагають.
На завершення нашої розмови чоловік ділиться своїми планами на майбутнє:
«У мене вдома також стоїть старенький “Запорожець” маю думку з нього також зробити електрокар, проте все залежить від наявності додаткових фінансів».