- 21 февраля 2025
- SPEKA
Існує дивна закономірність: що простіший автомобіль, то він чомусь викликає більше емоцій. Особливо коли йдеться про машини, якими їздили наші дідусі, батьки, сусіди та колеги. Український автопром, хоч і має непросту історію, подарував нам декілька справді легендарних моделей, які носили радше статус народного авто, ніж були про комфорт чи якість.
Саме вони залишили слід у культурі, у пам’яті та навіть у народній творчості. Тож розгляньмо ці «діаманти» вітчизняного автопрому.
ЛуАЗ-969 «Волинь»: авто на село
Чи зустрічали ви автомобіль, який виглядає, як залізна коробка, а натомість долає болота й пагорби, ніби йому море по коліно? Тоді ви точно бачили ЛуАЗ-969 (у народі «волинянку»).
Це повнопривідне диво з’явилося у Луцьку й дуже швидко стало популярним серед тих, кому було важливіше проїхати там, де інші застряють, ніж насолоджуватися тишею та комфортом. Максимальна швидкість лише 85 км/год, маленькі 13-дюймові колеса та вантажомісткість 300 кг.
Попри конкуренцію нашої ЛуАЗ-969 «Волинь» з ВАЗ-2121, другий все ж вважався більш комфортним і дорогим автомобілем.
ЛуАЗ-969 випускався на Луцькому автозаводі (спочатку як ЛуМЗ). Висока прохідність була закладена спочатку: повний привід, знижувальна передача, блокування диференціала — таке оснащення ще треба пошукати у більш «цивільних» джипах. Машина мала непростий мотор МеМЗ-968 (V-подібна «четвірка»), схожий на той, що ставився на ранні моделі ЗАЗ, та який інколи лився мастилом, але все ж тягнув автомобіль крізь драговини та місця з недружнім ландшафтом. Приваблювала простота обслуговування та велика кількість запчастин навіть у наш час. Ці автомобілі досі можна придбати на ходу на вторинному ринку в середньому за $1000.
Точна початкова ціна у ті часи залежала від року випуску, але, скажімо так, ЛуАЗ коштував менше, ніж всілякі модні тоді легковики на кшталт «Волги». Чимало цих машин купували для сільської місцевості. За всі роки виробництва (разом з модернізованими версіями на зразок ЛуАЗ-1302) випустили десятки тисяч екземплярів.
ЗАЗ-965 «Запорожець»: італійські нотки «горбатого»
Якщо ви коли-небудь бачили невеличке авто з милим горбиком на кормі, дверцятами «не туди» і при цьому з неймовірним запасом позитиву — вітаю, то був ЗАЗ-965. Хоча, можливо, й ні, адже наш «Запорожець» запозичив дизайн у Fiat-600. Мало хто залишається байдужим, побачивши цей кумедний силует. Хтось з усмішкою називає його «горбатим», а дехто — «жужиком».
Запорізький автомобілебудівний завод узяв за основу італійський Fiat-600. Спершу схожість була майже братська, але з часом конструктори внесли безліч змін. У 1960 році в серію пішов ЗАЗ-965 зі стартовою ціною приблизно 18 тис. дореформених рублів (для порівняння: «Москвич-407» тоді тягнув на 25+ тис.).
За 9 років випустили понад 322 тис. екземплярів. Іноді здається, що всі вони досі десь існують, бо на автозльотах «горбатих» і нині вистачає. Завдяки задньому розташуванню двигуна і низькій масі авто чудово трималося на поганій дорозі. Та й витягти його з багнюки могли двоє людей — просто береш борт і піднімаєш.
Саркастичне зауваження: ЗАЗ-965 завжди асоціювався з жартами про те, як водій, слухаючи гуркіт позаду, встигає випити каву, доки розганяється до 80 км/год.
ЗАЗ-968: «вухатий», ласкаво просимо до клубу
Колись ЗМІ з гордістю говорили, що ЗАЗ-968 (і його модифікації) — це автомобіль для народу. Навряд чи він став би еталоном дизайну, проте безліч сімей таки використали його на повну. І навіть тепер є безліч фанатів цієї моделі через свіжий на ті часи, хоча й запозичений, дизайн та двигун позаду.
Коли бачиш ЗАЗ-968, найперше питання: «А чи встигнеш переключити передачу так, щоб вона не злетіла?» та «А може, таки взяти із собою викрутку, молоток і дріт?». Проте саме у цій невибагливості був і залишається свій кайф. Інакше б ці запорожці не об’єднували досі цілі автоклуби! Його прозвали «вухатим» через характерні повітрозабірники позаду у ранніх моделях, що стирчали, ніби вуха.
Вироблявся з 1971 по 1994 рік. За цей час модель кілька разів змінювала індекс: були ЗАЗ-968, ЗАЗ-968А та найпоширеніший ЗАЗ-968М. Що цікаво, протягом 1990-1992 років випускалася незвичайна модифікація базового ЗАЗ-968М — пікап ЗАЗ-968МП.
Наприкінці 1970-х базова версія коштувала приблизно 3500 рублів (супербюджет на той час), тож купити його могла чи не кожна родина, яка кілька років збирала гроші. Враховуючи, що модель випускали понад два десятиліття, загалом їх назбиралося чимало.
Чому він сподобався покупцям? По-перше, ціна. По-друге, можливість «доробити напилком» — чи не головна фішка всіх «Запорожців». По-третє, у селі він був прохідним, а у місті — компактним. Існують цілі ком’юніті фанатів ЗАЗ-968. Люди збираються, обмінюються двигунами, радять, як зменшити шум, і загалом зробити з «Запора» короля вечірок.
ЗАЗ-1102 «Таврія»: машина, що народилася із запізненням
Інженери ЗАЗ могли б випустити цю передньопривідну модель ще у 1970-х. Проте бюрократія і нескінченні узгодження розтягнули процес настільки, що на момент виходу (1988 рік) «Таврія» була вже не надто сучасною. Але це її не зупинило — вона здобула шалену популярність завдяки простоті та доступності.
Звісно, у «Таврії» були й інші недоліки: іноді коробка передач вмикалася з «трьох-чотирьох» спроб, а двері могли почати співати свою «пісню» про корозію вже на наступний сезон після купівлі (корозія була великою проблемою цих авто). Проте той, хто шукав наддешевий автомобіль для поїздок на дачу, був цілком задоволений.
Серійне виробництво стартувало наприкінці 80-х, і невдовзі «Таврія» коштувала відносно недорого навіть у непростих 90-х. Покупців приваблювала передньопривідна компоновка, а також те, що нові запчастини можна було знайти на кожному ринку та гаражі.
Різновиди:
- ЗАЗ-1102 «Таврія» — тридверний хетчбек, який ми всі знаємо.
- ЗАЗ-1105 «Дана» — п’ятидверний універсал: кузов подовжили, збільшили багажник, хоч «таврійська» жорсткість кузова трохи страждала.
- ЗАЗ-1103 «Славута» — ліфтбек, що пропонував уже п’ятидверне компонування й більше місця позаду.
Чому «Таврію» любили? Вона залишалася однією з найдешевших пропозицій на ринку. Простий ремонт, недорогі деталі, компактні розміри, які дозволяли паркуватися скрізь.
Daewoo Lanos (ЗАЗ Sens): хіт 2000-их
Lanos увірвався на український ринок у 1997 році як корейська розробка, а згодом став українським бестселером. Чому? Бо він був бюджетним варіантом, що пропонував трохи більше комфорту й сучасності, ніж «Таврія», але не відлякував ціною, як імпортні аналоги. Також було важливо, що дизайн для пересічного українця здавався досить привабливим, звісно, не Mercedes, проте і ціна була хороша. ЗАЗ Sens — це та ж машина, але з двигуном і коробкою передач від вітчизняних розробників (MeМЗ).
Коли чуєш, що у розробці Lanos брав участь сам Джорджетто Джуджаро та інженери Porsche, одразу уявляєш суперкар. Але, погодьтеся, до суперкара далеченько. Та водночас Lanos, який збирали у Запоріжжі, ставав рятівником для тисяч українських водіїв: дешевий, витривалий та у десятки разів комфортніший за старі «Запорожці» та ВАЗ.
Основні відмінності між Lanos та Sens:
- Lanos мав корейський або опелівський двигун на 1,5-1,6 л.
- Sens отримав двигун 1,3 (або згодом 1,4) — доопрацювання таврійського МеМЗ, адаптоване під кузов «ланоса».
- У Sens коробка передач теж «таврійського» походження, але з іншими передавальними числами для важчого кузова.
Ціна та популярність. У 2000-х і 2010-х роках Daewoo Lanos став таким собі «таксомотором №1» України. Він був простим у ремонті, міг виходити сотні тисяч кілометрів без капремонту (за нормального обслуговування) і коштував відчутно менше за нові іномарки. Крім того, запорізьке виробництво забезпечувало запасні частини і гарантію. Тираж «ланосів»/«сенсів», зібраних у нас, перевалив за сотні тисяч.
Що ще варто було б згадати?
Хоча легкові авто у нас більше на слуху, не можна обійти увагою й деякі автобуси, які досі часто зустрічаються на дорогах України. Наприклад, ЛАЗ (Львівський автобусний завод) свого часу випускав модель ЛАЗ-695 «Львів», яка впродовж багатьох років борознила наші дороги. Цікаво, що ЛАЗ-692 та ЛАЗ-695Н, використовувалися для евакуації місцевого населення та для доставки ліквідаторів на Чорнобильську АЕС. Пізніше з’являлися «Богдан» та «Електрон» — сучасніші рішення для маршрутного сполучення, але і їм не чужі «пригоди» з надійністю та сервісом.
Або ще один приклад — «Богдан А091» (колишній Isuzu) і «Богдан А092» — популярні маршрутки, які свого часу заполонили міста. Та ставлення пасажирів до них було дещо скептичне через поганий технічний стан, занедбаний салон, бажання водіїв «запакувати» більше пасажирів. Зручність — тема дискусійна. Але вони стали символом періоду зростання пасажирських перевезень в Україні.
Вітчизняний автопром — явище, яке можна любити або недолюблювати. Однак він подарував нам із вами автомобілі з колоритом, що випромінює щось дуже своє. Машини, які грають ролі героїв у старих фільмах, стоять у дворах як ретроекспонати чи їздять по полях, мов трактори. І саме через це вони стали іконами нашого автомобільного минулого. І хтозна, може, ще довго нагадуватимуть про себе своїми характерними силуетами, шумом двигунів та жартівливими історіями.