Енергетичний ринок України опинився перед новим викликом через напруження у відносинах з Угорщиною та Словаччиною. Після запровадження санкцій проти російської компанії «Лукойл» та обмеження транзиту її нафти, Будапешт і Братислава вдалися до риторики «дизельного шантажу». Редакція Автотема.info проаналізувала поточну ситуацію, щоб з’ясувати, чи варто водіям готуватися до чергового здорожчання на заправках.

Контекст конфлікту: Чому під загрозою саме дизель?

Угорщина та Словаччина є важливими постачальниками нафтопродуктів до України. Зокрема, угорська компанія MOL забезпечує значну частку імпорту дизельного пального. Погрози припинити поставки стали відповіддю на перекриття транзиту російської нафти нафтопроводом «Дружба».

Проте експерти заспокоюють: український ринок пального сьогодні кардинально відрізняється від того, яким він був у 2022 році.

Три причини для спокою (згідно з аналізом експертів):

1. Диверсифікація маршрутів: Україна більше не залежить від одного джерела. Сьогодні левова частка пального надходить через порти Румунії, Польщу та південні кордони. Частка Угорщини та Словаччини в загальному імпорту дизелю складає близько 10–15%, що не є критичним показником.

2. Високі запаси: Станом на лютий 2026 року мережі АЗС мають достатні резерви пального, створені для нівелювання можливих логістичних збоїв.

3. Ринкова гнучкість: Будь-яка зупинка поставок з одного напрямку швидко компенсується іншим. Європейський ринок дизелю зараз перебуває у стані профіциту, тому заміна угорському ресурсу знайдеться протягом лічених днів.

Чи зміняться цифри на стелах?

Аналітики прогнозують, що навіть у разі повної зупинки транзиту з Угорщини, різкого дефіциту чи стрибка цін не відбудеться.

«Можливі лише короткострокові коливання в межах 0,50–1,50 грн за літр через зміну логістичних витрат на доставку пального з віддалених портів. Проте це не порівняти з кризою, яку ми бачили раніше», — зазначають експерти енергоринку.

Політичний тиск сусідніх країн, скоріш за все, залишиться на рівні заяв. Для України цей конфлікт є черговим стимулом для остаточного розриву енергетичних ланцюжків, пов’язаних з російським ресурсом.

Підстав для паніки та масового скуповування дизельного пального немає. Ринок стабільний, а логістика — налагоджена.