З 1971 року Луцький автомобільний завод зміг освоїти випуск автомобілів з ​​повним приводом. Цей автомобіль повернув собі індекс 969, отриманий ще ЗАЗ 969, повноправним спадкоємцем якого він і був. Починаючи з цієї моделі і до кінця випуску 969 сімейства, всім ЛуАЗ властивий цілий букет конструктивних особливостей, які забезпечують видатну прохідність – високий дорожній просвіт, незалежні підвіски, колісні редуктори, блокування диференціала заднього моста.

Основним приводом на ЛуАЗ 969, як і раніше, був передній. Привід на задні колеса здійснювався із застосуванням редуктора заднього моста, що жорстко з’єднується з силовим агрегатом за допомогою приводного вала, який включався в тих випадках, коли автомобілю потрібно було подолати важкопрохідну ділянку шляху.

 Продаєш автомобіль — тримай повістку: нові правила ТЦК

Як і ЛуАЗ 969В, ЛуАЗ 969 використовував чотирициліндровий двигун МеМЗ 969 з повітряним охолодженням (потужність – 30 к.с., робочий об’єм – 887 см3). ЛуАЗ 969 випускався серійно до 1975 року, поки Луцький автозавод не освоїв випуск більш потужної модифікації 969А.

Зовні моделі ЛуАЗ 969 і ЛуАЗ 969А не мали відмінностей. У 1975 році почався серійний випуск модернізованих автомобілів ЛуАЗ 969А з більш потужним двигуном МеМЗ 969А (потужністю 40 к.с.) і колісною формулою 4×4.

Як і попередник, ЛуАЗ 969А мав вантажопідйомність 400 кг і міг буксирувати одноосний причіп масою до 300 кг. ЛуАЗ 969А випускався до 1979 року, коли його змінив модернізований ЛуАЗ 969М. Всього було випущено близько 30500 примірників цієї модифікації.