Напередодні минулого Різдва з пенсіонером Валерієм Римарем, мешканцем міста Олександрії, що на Кіровоградщині, сталася пригода. Водія зупинив інспектор ДАІ через нібито порушення ПДР. Свою правоту Римар півроку доводив у суді й переміг. Нюанси розповсюдженої схеми навішування штрафів водіям дослідив кореспондент CorruptUA.org.

ЧИТАЮЧИ ПДР МІЖ СТРОК

Які авто заберуть до ЗСУ після прийняття нового закону

Рухаючись центральним проспектом міста, наш герой на власному авто наближався до знаку «Круговий рух», маючи намір повернути на вулицю 50-річчя Жовтня, яка перетинала проспект. Попереду їхав червоний пікап, що пропустив групу пішоходів на переході. Інший пішохід, з протилежного боку, тільки мав намір переходити дорогу. Пікап, а за ним і машина Валерія Борисовича перетнули зебру і тут саме Римаря зупинило ДАІ.

Інспектор, нерозбірливо представившись, заявив, що він не пропустив пішоходів, а значить, порушив правила. Як порушив? Є ж запис відеореєстратора. Інспектор запросив його до себе в машину, аби продемонструвати свій запис. На ньому було знято фронтальний план, і зовсім не видно, де саме перебував пішохід. І на запитання – у чому полягає порушення, який пункт правил порушено, інспектор відповів, що водій не надав перевагу пішоходу.

На заперечення, що такого немає у правилах і на вимогу повернути документи і оформити протокол, інспектор назвав пункт ПДР 16.2, ось його, мовляв, і порушено.

Ясна річ, навряд чи всі водії знають досконало правила дорожнього руху і точно пам’ятають що саме зазначено у пункті 16.2. Але Валерій Борисович багато років пропрацював на транспорті, сам викладав ПДР і був впевнений, що цей пункт він не порушив. За словами Римаря, на логічні заперечення інспектор лаявся, погрожував, що забере права.

На зауваження стосовно своєї поведінки відповів приблизно таке – як хочу, так і веду, нас все одно звільняють…

Складання протоколу теж перетворилось на непросту процедуру. Валерій Борисович не мав з собою окулярів для читання, а не прочитаний протокол, як він вважав, підписувати не мав морального права, тож запропонував залучити свідків. Інспектор однак мав би надати йому копію протоколу, зазначивши відмову підписувати. Але він цього не зробив, Римар спробував хоча б сфотографувати протокол на мобілку, але фото вийшло нерозбірливе.

Після свят Римар поїхав таки в Олександрійське ДАІ, щоб вияснити ситуацію з протоколом. У загальному відділі йому сказали, що документа, де б фігурувало його ім’я не зареєстровано. Це ж підтвердило й керівництво Олександрійського ДАІ. Та через кілька днів пошта принесла йому офіційний документ: постанову про необхідність сплатити 425 гривень штрафу за порушення правил дорожнього руху.

СУД

Валерій Борисович, відчуваючи свою правоту, звернувся до Олександрійського міськрайонного суду.

Першу його заяву не прийняли, мовляв, не надав копію протоколу. Але ж він не отримав цей документ від інспектора! З другого разу адміністративне провадження таки було розпочато. Незважаючи на те, що обставини справи дуже прості, розгляд тривав майже півроку. Тільки протокол про порушення ПДР був наданий інспектором Євгеном Бондаренком аж на третьому засіданні суду, до того ж номер його реєстрації чомусь змінювався. До всього надане інспектором відео було датоване 2014-им роком.

Звукозапис першого судового засідання, витребуваний Римарем, за його словами, був відкоригований. Звідти зникли важливі аргументи на його користь. Та найдивніше, як вважає Валерій Борисович, що суддя Світлана Крімченко трактування пункту 16.2 ПДР повторювала фактично за Бондаренком. Той наполягав, що цей пункт вимагає від водія надати перевагу пішоходу, насправді ж там сказано: «На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішеходам, які переходять проїзну частину».

Цей нюанс і дає можливість працівникам ДАІ штрафувати водіїв, які недосконало знають правила дорожнього руху.

До всього інспектор кілька разів не з’являвся на засідання.

Суддя Світлана Крімченко звинувачувала Римаря у тиску на суд – на одне із засідань він запросив кореспондента місцевоої телестудії. Дійшло до того, що Валерій Борисович висловив недовіру судді, та вона клопотання відхилила.

Тим часом у квартиру Римаря зачастили працівники виконавчої служби, які вимагали, аби він спрлатив штраф. На офіційні заяви про те, що постанова про штраф оскаржується в суді, чомусь уваги не звертали. І навіть після винесення постанови суду виконавча служба не повідомила Римаря про закриття виконавчого провадження.

ВИРОК. ВИСНОВОК. ПИТАННЯ

Ситуація, в яку потрапив пан Римар, дала йому підстави звернутись на гарячу лінію CorruptUA.org аби розповісти в якому корупційному колі він опинився. Містечкова корупція, де пов’язані усі з усіма, для конкретної людини не менш страшна, ніж масштабні злодійські схеми.

Врешті суддя прийняла постанову, якою частково задовольнила вимоги позивача. Римар просив визнати дії відповідача (інспектора ДАІ) неправомірними, скасувати постанову про штраф, закрити провадження по справі та звільнити його від сплати судового збору, стягнувши витрати з відповідача. Суд визнав дії інспектора ДПС Олександрійського ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області Євгена Бондаренка неправомірними і скасував постанову про накладання на Римаря В.Б. адміністративного штрафу у розмірі 425 гривень. В іншій частині позову відмовлено.

Що ж – справедливість взяла гору? Але якою ціною? Майже півроку нервувань, безплідних засідань. Очевидно, і інспектори ДАІ, і судді звикли, що такі справи проходять без значного спротиву водіїв. Легше сплатити штраф, ніж місяцями доводити свою правоту. А пастка під номером 16.2 працюватиме й далі?

Крім іншого, засмучує ставлення до ситцації журналістів. Місцеві ЗМІ (за винятком присутності на одному із засідань кореспондента місцевої телестудії, що не стало приводом для підготовки сюжету) не відгукнулись на його звернення. Очевидно, містечкові зв’язки, небажання псувати стосунки із впливовими людьми, взяли гору.

Римар навіть підготував відкритий лист до ЗМІ, де сказано: «…Я запропонував засобам масової інформації проявити зацікавленість до справи. Не виправдати мене, а дати інформацію таким же громадянам, що можуть потрапити в подібну ситуацію, та відповідно своєю незалежною присутністю спонукати суд до законних дій. Відверто ніхто не відмовився, але й ініціативи та бажання немає. Мабуть, у нашому місті корупція значно сталіша ніж де-інде і це влаштовує всіх».

Насторожує також ставлення працівників ДАІ до процесу реформування в системі МВС. Схоже, вони сприймають його як кінець своїй звичній діяльності.

Світлана Орел

document.write(«»);