- 13 июля 2015
- autopalace.com.ua
Колишнього ЗІЛа фактично не існує. Ймовірно, в 2015 році, незважаючи на протести, в Москві буде знесений останній корпус легендарного автозаводу. Але залишилася величезна спадщина, і наша розповідь – про “фінальний акорд”, унікальний всюдихід ЗІЛ-4972.
Про цей автомобіль існують дві поширені помилки – що він є модифікацією звичайного ЗІЛ-130 і що цю машину замовило МНС. Насправді із ЗІЛ-130 (а точніше – з постперебудовним ЗІЛ-4331) цей всюдихід споріднює, грубо кажучи, лише кабіна, а корені його біографії слід шукати не у емчеесників, а в аерокосмічній галузі.
Історія появи
Більшість джерел розпочинають історію цієї моделі з 1992 року, коли Міністерство надзвичайних ситуацій нібито замовило її на ЗІЛі. Але історія почалася раніше, з листа замміністра цивільної авіації А.М. Горяшко, який в листопаді 1989 року звернувся до гендиректора ЗІЛа Е.А.Бракова: “Враховуючи досвід створення Вашим підприємством пошуково-рятувального комплексу для ЕДАПСС СРСР, прошу Вас розглянути питання про створення в 1990 році зразків пасажирської і вантажної пошуково-рятувальних машин для служби пошукового і аварійно-рятувального забезпечення польотів і можливості їх серійного виробництва з 1991 року при щорічному обсязі виробництва 250-300 машин”.
Про який такий “пошуково-рятувальний комплекс для ЕДАПСС СССР” говорить чиновник? Звичайно ж, про легендарного “Синього птаха”, розробленого в зіловському СКБ під курівництвом В. А. Грачева для евакуації космонавтів, що приземлилися у важкодоступному районі. Якщо сказати простими словами, цивільній авіації знадобилася схожа машина – нехай простіша, сухопутна, але з високою прохідністю. Адже із звичайними літаками теж трапляються неприємності.
ЗІЛ-4972 (справа) і ЗІЛ-49061 “Синій птах” (ліворуч)
У додатку до листа пояснювалося, що потрібні дві машини – легкова і вантажна. Легкова повинна перевозити до 25 чоловік, а вантажна має бути обладнана краном, що піднімає до 3,4 т і мати вантажопідйомність не менше 4 т. Обидві машини повинні мати можливість транспортування літаком Іл-76 і вертольотом Мі- 26. Замовник вказав і максимальну ціну, яку готовий заплатити за кожну машину, – 55 000 рублів.
Гроші були непогані, а замовлення цікавим, але часи для заводу наставали складні, тому для забезпечення рентабельності потрібний був ще, як мінімум, один серйозний замовник. Заводчанам повезло – перспективними всюдиходами зацікавилися в Міненерго СРСР. У січні 1990 року директор ЗІЛа отримав ще один лист, в якому енергетики просили розробити і запустити в цьому ж році (!) всюдихід, відповідний для створення і обслуговування ліній електропередач, тобто для перевезення будматеріалів і бригад, задіяних в цих роботах.
А держкомітет з надзвичайних ситуацій (ДКЧС, нині МНС) підключився до проекту тільки на початку 1992 року, затвердивши технічні вимоги для своєї версії всюдихода – машини для аварійно-рятувальних частин.
До цього моменту концепція цієї моделі вже склалася, а наявність декількох замовників зумовила створення цілого ряду модифікацій, і у результаті були розроблені: пасажирський автомобіль (ЗІЛ-497200), вантажівка з портальним краном від “Синього птаха” (ЗІЛ-497201), вантажівка з однорядною кабіною і краном-маніпулятором за кабіною (ЗІЛ-497202) і такий же, але з маніпулятором на “кормі” (ЗІЛ-497204), а також вантажопасажирська 7-місна машина з дворядною кабіною і маніпулятором, розташованим за нею (ЗІЛ-497205).
Як він зроблений
При погляді на цю машину виникає враження, що розробники зробили усе можливе, щоб вона ніяк не видавала своєї видатної “начинки”. Дійсно, вона схожа на модифікацію звичайного “зілка”, хіба що тільки рознесені колеса середньої і задньої осі привертають увагу… То-то і воно! Із звичайним ЗІЛом ця машина не має майже нічого спільного.
Від серійної вантажівки ЗІЛ-4331, що прийшла на заміну знаменитому ЗІЛ-130, тривісний всюдихід отримав два варіанти кабіни (однорядну для пасажирського варіанту і дворядну для вантажівки), а також силовий агрегат – дизельний двигун ЗІЛ-645 потужністю 185 к.с. і 9-ступінчасту КПП ЗІЛ-4421. Усі інші елементи трансмісії, підвіски і ходової частини всюдиходу подарував ЗІЛ-4906, тобто легендарний “Синій птах”. Вийшов її полегшений, спрощений і позбавлений можливості плаву, але вкрай прохідний варіант.
Для синхронізації з вузлами “донора” передатні числа в коробці довелося змінити, а в сукупності успадкована трансмісія включала: КПП, “роздатку”, бортові і колісні редуктори, а також карданні передачі. Рульове управління мало два гідропосилювачі, розраховані на поворот коліс передньої і задньої осей, і механізм запізнювання повороту осей.
Точно так само, як і на “Синьому птаху”, на ЗІЛ- 4972 при русі по м’яких грунтах колеса задньої осі йшли практично по траєкторії передніх, що забезпечувало прохідність, недосяжну всюдиходам з однією керованою віссю.
У оснащенні був передпусковий підігрівач, яким можна було обігріти кабіну при непрацюючому двигуні і електрофакельний пристрій. Пасажирський відсік обігрівався окремим отеплювачем і мав плиту для підігрівання їжі. У передньому бампері була змонтована лебідка самовисування, що наводиться карданним валом від коробки відбору потужності. Система електроустаткування ділилася на дві підсистеми – одна, напругою 12/24 В, забезпечувала двигун, а друга (24 В) – додаткові споживачі.
Як він їде
В ході численних випробувань ЗІЛ-4972 показав себе як вкрай вдала машина. Дрібні допрацювання велися упродовж двох-трьох років, але в цілому автомобіль склався практично відразу. На бездоріжжі він перегравав за запасом питомої сили тяги, що можна порівняти за масою і характеристиками КАМАЗу, причому перегравав майже в два рази!
Крім того, ЗІЛ розвивав на бездоріжжі найбільшу швидкість і мав найменший радіус повороту (близько 10 м), і там, де КАМАЗи буксували навіть при прямолінійному русі, ЗІЛ мав можливість рухатися і маневрувати. На випробуваннях цей трьохосник “обскакав” і свого побратима, багатоцільовий ЗІЛ-433410, і знамениті “Урали”…
Ось витяг з матеріалів журналу “Техніка і озброєння”, що описують фінальні характеристики ЗІЛ-4972: “На державних випробуваннях максимальна швидкість ЗІЛ-4972 досягла 82,4 км/год, час розгону до 60 км/год – 31,3 с. Кут поперечної статичної стійкості – 39°26′. Автомобіль упевнено долав круті підйоми від 18,3 до 28,3° на розмокших суглинках, грунтовій дорозі і сипкому піску. Контрольна витрата палива при русі по сухій бетонній дорозі із швидкістю 50 км/год становила 25 л/100 км, запас ходу – 1 000 км.
Експлуатаційна витрата палива на сухому асфальтованому шосе дорівнювала 36 л/100 км, на мокрій грунтовій дорозі – 55 л/100 км, на бездоріжжі – 101 л/100 км, на сніговій цілині глибиною більше 400 мм – 330 л/100 км”.
При обліку потреб усіх замовників річний обсяг випуску таких автомобілів становив близько 2 000 екземплярів. Освоєння виробництва машин віддали на Правдинський завод радіорелейної апаратури (ПЗРА). 30 березня 1992 року на базі зіловського КБ, яким раніше керував легендарний Грачев, було засновано АТ “Всюдихід ГВА”. Цій структурі і належало зайнятися узгодженням комплектації машин із замовником, передачею документації на ПЗРА і реалізацією готових виробів.
Пострадянський період
У 1997 році цим всюдиходом зацікавилися ще і нафтовики – АК “Транснефта” теж побажала пристосувати машину з даними неперевершеного “пройдисвіта” під свої потреби.
У результаті з 1995 по 1999 рік ПЗРА зробив близько 40 автомобілів ЗІЛ-497200 і ЗІЛ-497205, які протягом приблизно десятка років ефективно застосовувалися в МНС, РАО “ЄЕС Росії”, Міністерстві шляхів сполучення, в нафтогазовому комплексі при аварійно-рятувальних і відновних роботах, а також в інших структурах для доставки ремонтних бригад, рятувальних груп і спецобладнання в умовах бездоріжжя.
Була у моделі ЗІЛ-4972 і модифікація з двигунами Caterpillar, яка іменувалася ЗІЛ-4972Н і була поставлена за спецзамовленням в Петропавловськ-Камчатський. От як відзивався про цю машину водій, що відпрацював на ній 8 років: “В роботі використали дві машини, раз на тиждень здійснювали рейс в гори – 66 км зимового бездоріжжя. ЗІЛ-4972 має 12 місць в кузові і два в кабіні, 2 спальні місця, оснащений кухнею, роздягальнею, бортовою електростанцією, що забезпечує 36 годин автономної роботи. За прохідністю “Урали” ні в яке порівняння не йдуть.
Іноді, особливо на вологому снігу, ЗІЛ-4972 йде краще за гусеничні машини. Порівняно з “Уралом”, КАМАЗом і чим завгодно, коли збирали колону автомобілів, підрядники прибігали з’ясовувати, піде ЗІЛ- 4972 чи ні. Якщо піде, то вони у будь-яку завірюху підписувалися вантажі возити. Ставили ЗІЛ-4972 попереду колони, і вперед. Колону ЗІЛ-4972 доганяв, обходив по цілині, і вів за собою. Одного разу з Верхньо-Опальских джерел виволокли в дощ однією зв’язкою ГАЗ- 66 і дві “Ниви” до нього причеплені”.
Що тепер
На жаль, з початку нульових нових замовлень на унікальні шестиколесники не поступає – ні МНС, ні РАО “ЕЕС” з якоїсь причини тепер не цікавляться подібною технікою. Більше того, за деякими даними на АМО ЗІЛ так і не дочекалися грошей на освоєння повноцінного виробництва ПЗРА – власне, це частково пояснює той факт, що унікальна машина, по суті, так і не стала серійною.
Ну а ті автомобілі, які в Правдинску все-таки були випущені, поступово виробляють свій ресурс, “наймолодшим” з них вже більше 15 років… Машини, що утилізували, повільно, але вірно змінюються звичайними КАМАЗами і “Уралами” – технікою, безумовно, видатною, але усього спектру завдань явно не рішаючої. Ремонт нафтопроводу чи порятунок пасажирів літака в умовах тотального бездоріжжя – ці проблеми непомітно для більшості обивателів одного прекрасного дня знову ризикують стати непереборними, хоча вирішені дуже давно. І вирішені блискуче.
Втім, і сам завод ЗІЛ балансує нині на межі повного краху і забуття. У 2011 році були озвучені плани з модернізації заводу і створення “Технопарку ЗІЛ”, внаслідок чого виробництво повинно було стати компактнішим і переїхати на нові площі, а, по суті, стати сучасним, гнучким, ефективнішим логістично…
Проте процес цей, судячи з офіційного сайту ЗІЛа, мав бути завершений в 2013 році, але до сьогодні ніяких позитивних новин із цього приводу не поступало. Зносяться останні старі корпуси легендарного підприємства, що подарувало життя не одному вітчизняному автомобільному заводу і що випустив стільки потрібних країні автомобілів. 31 січня 2015 року ініціативна група “ЗА ЗІЛ” збирається провести акцію протесту проти руйнування споруд заводу. Але відстояти завод таким чином навряд чи вдасться.
Пройде ще зовсім небагато часу, і у нас залишаться тільки “пам’ятники” на зразок цього – прекрасного ЗІЛ-4972.
document.write(«»);