- 11 августа 2015
- autodriving.net
Не варто думати, що творці «Істри» і керівництво АЗЛК на рубежі 80-90-х років минулого століття зовсім вже витали в хмарах. Звичайно, їм було очевидно, що на впровадження в масове виробництво численних інновацій фантастичного концепту підуть роки, якщо не десятиліття. Тому практично паралельно з групою Куликова (відповідальної за створення «Істри») на «Москвичі» працював колектив під керівництвом В’ячеслава Гримова. У його завдання входило створення наступника моделі «2141» — прототипу, так би мовити, на найближчу перспективу. Цей концепт увійшов в історію під ще одним «річковою» назвою «Яуза».
З метою економії і спрощення виробництва новий автомобіль повинен був зберегти загальне компонування «сорок першого». Проте цим його схожість з «Яузою» і обмежувалося. Так, для концепту інженери отримали завдання створити зовсім інший кузов, лінійку моторів і трансмісію.
«Яуза» мала всі шанси потрапити на конвеєр в найближчій перспективі, а тому цей автомобіль, по суті, був секретним. Навіть у середині 90-х років минулого століття машина стояла в заводському музеї під покривалом. Кажуть, його зірвали тільки в 1995 році, коли надій на продовження проекту зовсім не залишилося Цей концепт «Москвича» безпомилково впізнається по вузьких віконцях на поясної лінії і незвичайними вертикальними дверними ручками
Про те, наскільки завзято інженери і стилісти взялися за справу, говорить зовнішній вигляд автомобіля. Мабуть, «Яуза» вийшла нітрохи не менш епатажною, ніж футуристичная «Істра». І це при тому, що у моделі «2143» не було підйомних дверей та алюмінієвих деталей. Зате були інші цікаві рішення. У гонитві за зниженням шуму в салоні і витрати палива кузовщики намагалися поліпшити обтічність прототипу. Зачатки набирає популярність тоді биодизайна читаються в округлій формі передка, скління і стійок. Про реальні переваги таких обводів історія замовчує, зате вони породили серйозну іншу проблему — бічні стекла не вийшло зробити опускними. «Ну й нехай!» — Сказали дизайнери, і хвацько прокреслили по всій боковині кузова могутнє горизонтальне ребро. А нижче лінії, по якій воно перетинало двері, змайстрували відкриваються кватирки! Мовляв, все одно за мікроклімат усередині відповідатиме кондиціонер, так навіщо величезні вікна городити? У майбутньому таке рішення не прижилося, але тоді воно було дуже популярно. Взяти, приміром, концепт «Волги» ГАЗ-3105.
На початку 90-х років автомобільний світ захопила мода на біодизайн, так що округло-плавний інтер’єр «Яузи» виявився б цілком у тренді. Та й по наповненню точно не поступився б закордонним конкурентам. На музейному екземплярі загублена одна з накладок панелі і радіоприймач «Билина», зате залишилися макет борткомпьютера і вмонтовані в козирок комбінації приладів кнопки. Пізніше таке рішення застосували на вазовской «десятці»
Салон «Яузи» також малювали з оглядкою на плавні і заспокійливі «природні» мотиви. Але не забули і про ергономіку. Наприклад, рульову колонку зробили регульованою по висоті разом з комбінацією приладів, щоб обід «бублика» фізично не міг перекрити циферблати. До речі, пізніше цим прийомом часто користувався Nissan — досить згадати моделі Murano, 350Z, 370Z… Але на рубежі 80-90-хх років цим уже міг похвалитися «Москвич». А ще його забезпечили злегка розгорнуті до водія центральна консоль, електросклопідйомники, борткомпьютером, думали і про цифрові приладах… Все, як у кращих будинках. Хіба що примітивний радіоприймач «Билина» вибивався із загального ряду.
Саме «Яуза» повинна була першою приміряти нові мотори власного виробництва, під яке будувалися ті самі злощасні цеха і закуповувалося в кредит імпортне обладнання. Під капотом прототипу стояв карбюраторний 1,8-літровий 8-клапанний двигун «21414» потужністю 95 к.с. Але в лінійку також планувалося додати вприськовий «21415», 16-клапанний «21416» і навіть два дизеля — з наддувом і без. Згодом типаж агрегатів повинен був розширитися за рахунок варіантів з робочим об’ємом 1,6, 1,9, 2 і 2,2 л. Але цього так і не судилося збутися.
Так само як і масові появи на «Москвичах» повнопривідної трансмісії з міжосьовим диференціалом. Власне заради неї інженери спочатку городили складну компоновочную схему з поздовжнім розміщенням силового агрегату, оригінальною коробкою передач, незалежною задньою підвіскою і вентильованими дисковими гальмами на передній осі. На «Яузе» все це передбачалося втілити в життя. У період між 1991 і 1993 роками на «Москвичі» побудували три (за іншими даними — чотири) зразка моделі «2143», але повністю комплектним був тільки один — передньопривідний з залежною задньою підвіскою. На щастя, саме він і дожив до наших днів. Так само, як і «Істра», жодного разу не засвітившись на виставці. Хоча експерт «Музею Ретро-автомобілів» Андрій Героніна каже, ніби ветерани заводу згадували єдиний пробний виїзд по території ВДНГ. Але чи був він насправді чи ні, історія замовчує.
Хоча це і не особливо важливо. Адже хай і була «Яуза» набагато ближче до конвеєра, її теж спіткала доля «автомобіля 2000» — в суворі 90-ті «Москвич» не потягнув освоєння навіть такої моделі…
document.write(«»);