- 04 сентября 2015
- autotheme.info
Вірменські малотоннажні фургони з моменту появи першого креслення були приречені на нещасливу долю в радянському автопромі. На Ризькій автобусній фабриці (РАФ) був розроблений проект фургона РАФ-977К, а для його виробництва вибрали площу заводу автонавантажувачів, що будувався в Єревані (ЄрАЗ). У 1973 році журнал “За кермом” пише про ЄрАЗ: “У автозаводів несхожі долі. Одні зводять відразу, в темпі ударних будівництв, як тольяттінський гігант, інші мужніють поступово”. “Ризький” Єраз-762 вироблявся з кінця 1960-х аж до 1996 року, пише segodnya.ua.
Але єреванські конструктори хотіли більшого. Протягом декількох років вони разом з НАМІ (Науково-дослідний автомобільний і автомоторний інститут, Москва) розробили і до 1980 року почали випускати дрібними серіями ЄрАЗ-3730. Це був фургон вантажопідйомністю 800 кілограм напівкапотного компонування, що дозволяло позбутися хвороби ризького фургона — перевантаженого переднього моста. Чотирициліндровий двигун об’ємом 2,5 л. і потужністю 90 к. с. був уніфікований з АЗЛК, а коробку передач і ведучий міст постачав Ульяновський автозавод (УАЗ). За паспортом ЄрАЗ-3730 міг розганятися до 110 км/год. На базі цієї моделі було розроблено сімейство машин, як, наприклад, авторефрижератори (10 таких фургонів побудували спеціально до московської Олімпіади-80). Коли Вірменія оговталася після кошмару блокади на початку 1990-х, з’ясувалося, що про експорт не може бути й мови. Мікроавтобуси на базі ЄрАЗ-3730 поставлялися на внутрішній ринок і коштували $5500. Була розроблена модель “дача”, або як тепер це називається кемпер, і рефрижератор, але, не витримавши конкуренції, Єреванський автозавод у 2002 році був оголошений банкрутом.
document.write(«»);