vaz-2122-10

Усі радянські автомобільні заводи так чи інакше були пов’язані з Міністерством оборони. Холодна війна змушувала якусь частину конструкторського штату працювати над машинами для військових цілей. ВАЗ не був винятком. Вже в кінці 70-ого, коли і цивільних автомобілів ще не почали виробляти, на Волзькому автомобільному заводі було розпочато роботу на Міністерство оборони, був початий пошук зразків імпортних військових автомобілів, їх вивчення і накопичення досвіду, пише o-doroge.com.

У 1971 році, задовго до появи громадянської «Ниви», вже почала складатися концепція військового позашляховика, вже були готові деякі графічні начерки. Спочатку машина замислювалася як легкий позашляховик для піхоти, проте трохи пізніше Міністерство оборони змінило свої вимоги: автомобіль повинен був вміти плавати.

Так як машина проектувалася для військових потреб, вся документація і всі характеристики були засекречені, а у службовому листуванні в УГК ВАЗ машина згадувалася як «автомобіль для рибалок і мисливців».

Спочатку в автомобілі використовувалися шини розмірності 6,95-16, але для поліпшення прохідності розмір шин збільшили до 8-16. Виросла ширина шини і її діаметр. До літа 1976 були готові два прототипи: жовтий і зелений. Машина отримала позначення Е2122 («Е» означало експериментальний). Зразки відрізнялися один від одного деякими рішеннями, наприклад, варіант №2 мав додаткові вікна в задній частині і більш високі двері.

При розробці машини виникли проблеми з охолодженням двигуна. Справа в тому, що при русі автомобіля по воді, в решітки охолодження в передній частині потрапляла б вода. Тоді було вирішено зробити вікна охолодження зверху. На воді таке рішення було корисним, а на суші двигун почав швидко перегріватися. Тоді було вирішено повернути вікна охолодження в передню частину автомобіля, які закривалися герметичною заслінкою при сплаві автомобіля. У березні 1977 року були проведені порівняльні випробування. Машина виявилася на порядок більш «позашляховою» навіть ніж легендарний УАЗ-469 . Але перший прототип, як і личить всім новим машинам, ніс у собі чимало проблем.

Під високим навантаженням не справлялася система охолодження, перегрівалися деталі трансмісій, ламалося зчеплення, роздавальна коробка, коробка передач. Майже рік проводилася модернізація автомобіля. До грудня 1978 року були готові прототипи другої серії. Машини другого ряду отримали повітрозабірники попереду і з боків машини. З конвеєра машини зійшли з колесами маленького розміру ВЛІ-5, пізніше на них були встановлені шини ВЛІ-6.

Зразки другої серії були пофарбовані в «мишачий» – сіро-блакитний колір. Випробування другої серії зразків йшли майже рік – до грудня 1979 року і результати були поганими. Як і раніше надійність вузлів була вкрай низькою, нова система охолодження виявилася не такою ефективною, як очікувалося: двигун і вузли перегрівалися. У результаті випробувань було вирішено зробити машину ще більш легкою, скоротити розмір шин, зменшити передавальне число головної передачі, замість двигуна 1,6 літра було вирішено використовувати двигун 1,3-літра. Фактично, було прийнято рішення побудувати новий автомобіль на базі вузлів старої.

Прототип нової машини був готовий тільки до 1982 року. Це була вже інша машина: з компактними розмірами, обрисами, що нагадують автомобіль ВАЗ-2121 «Нива» і деякими елементами кузова від тієї ж «Ниви». Машина отримала позначення 3Е2122, мала ряд рішень, спрямованих на вирішення проблем, що виникли в попередніх серіях. Весь 1982 проводилися випробування, машина випробовувалася в найважчих умовах, і в цілому, стало зрозуміло, що машина вийшла досить вдалою. Було прийнято рішення підготувати четверту серію зразків і запускати машину в серійне виробництво. За новим позначенню, прототипи стали називатися ПТ, відповідно машини четвертої серії отримали позначення ПТ-401, ПТ-402 і ПТ-403. Держвипробування були закінчені в листопаді 1983 року.

У 1984 році з’явилася п’ятисота серія з 10 прототипів для розширених випробувань. Машини були відправлені в Туркменію, в Сибір, у найсуворіші умови для техніки. Іспити закінчилися тільки в 1985 році і вони показали, що машина готова до випуску. У 1987 році була випущена остання, передсерійна шестисота серія дослідних зразків. За фактом вийшла сильна, сучасна, надійна конструкція, відмінно керована по трасі і бездоріжжю, та до того ж здатна долати вплав будь водні перешкоди. Але це був 1987, в розпалі була «перебудова», СРСР був на межі розпаду. Машина виявилася непотрібною, робота над проектом не поновлювалася

document.write(«»);