- 25 августа 2015
- auto.obozrevatel.com
Не завжди український автопром був в занепаді: деякі автомобілі, створені в нашій країні, були унікальними і передовими.
Серед них – електромобілі на базі “Запорожця” і “Таврії”, гібрид, мікроавтобус і седан з пластика, плаваючий автомобіль ЛуАЗ.
Перший радянський електромобіль
Першим легковим електромобілем в колишньому СРСР був саме український. У 1973 р. в Запорізькому ЗМІ під керівництвом асистента кафедри електричних машин В. Б. Павлова на базі ЗАЗ-968 був створений дослідний електромобіль. Ця машина вже тоді була передовою – на ній використовувався імпульсний напівпровідниковий перетворювач. У 1974 р. цей електромобіль на ВДНГ СССР отримав бронзову медаль, а електроніка його управління – срібну.
Електрична “Таврія”
З 1996 року київський Інститут електродинаміки спільно із Запорізьким автозаводом створили електромобіль “Таврія-Електро”, яка отримала заводський індекс ЗАЗ-1109. Крутний момент для приводу коліс в ньому створював електродвигун постійного струму, а джерело енергії – блок тягових акумуляторних батарей (10 штук місткістю по 100 А·ч кожна). Запас ходу електромобіля в міському циклі становив 60-80 км, а за містом (по рівному шосе) – 100-110 км.
Гібридний “ЗАЗ”
Фахівцями того ж інституту був створений гібридний автомобіль на базі “Таврії” – з бензиновим мотором і електродвигуном. Автомобіль їздив за допомогою електродвигуна, а енергію йому виробляв одноциліндровий бензиновий мотор потужністю 11 к.с. Рух з місця і розгін до швидкості 20 км/год здійснювався в режимі “чистого” електромобіля (електродвигун живиться тільки від АКБ). На більш високих швидкостях руху і при великих навантаженнях автоматично запускався ДВЗ, і в роботу вступав генератор.
При вимкненому ДВЗ місткості десяти батарей (100 А·ч) вистачає на 50 км пробігу. З включеним ДВЗ дальність ходу “гібриду” була обмежена лише місткістю бензобака (40 л) і становила 650-750 км (близько 13 годин їзди).
Електроцикл
У 1998 р. столичним Інститутом електродинаміки був створений електроцикл на базі вантажного мотоцикла “Дніпро-300″, випущеного Київським мотоциклетним заводом. Ця розробка не мала аналогів в Європі і Америці. Через деякий час два електроцикли були передані у ботанічний сад НАН України (В. Б. Павлов), записано в історії інституту електродинаміки.
Пластикова “маршрутка”
З 1963 по 1967 років в кількості трохи більше ста екземплярів випускався мікроавтобус “Старт”, який своєю появою зробив фурор в радянському автопромі завдяки матеріалу кузова – пластику. Він був розроблений силами Північнодонецької авторемонтної бази і Північнодонецького виробничого об’єднання “Склопластик”. У 1960-х – початку 1970-х років декілька “Стартів” використовувалися в Москві і Дніпропетровську в ролі маршрутних таксі. Мікроавтобус пізніше намагалися випускати під маркою ЛАСЗ на Луганському автоскладальному заводі.
Оскільки старе оснащення не збереглося, луганська машина дещо відрізнялася від північнодонецького “Старту”.
Дводверний дредноут
На тій же авторембазі, окрім “Старту”, був розроблений унікальний автомобіль, який зовні був схожий на американські дредноути 60-х. Він мав рамну конструкцію, а сам кузов – із склопластика. При цьому тип кузова був унікальним для радянського автопрому – дводверний седан. Технічно машина базувалася на агрегатах ГАЗ-21, але повинна була коштувати дешевше за “Волгу”. На жаль, галузеве міністерство машина не зацікавила, і справа закінчилася виготовленням декількох експериментальних машин.
Автомобіль-амфібія
Єдиний свого часу автомобіль-амфібія ЛуАЗ-967 був розроблений радянськими ученими разом з конструкторами Запорізького автозаводу. Замість невдалого пластикового протопипа амфібії НАМІ 049 українці запропонували машину з металевим кузовом і потужною рамою, а в ролі мотора поставили двигун повітряного охолодження, який потім встановлювався на “Запорожці”.
Виробництво ЛуАЗ-967 налагодили на автозаводі в Луцьку, де вона випускалася з 1961 по 1989 р. Машина досі користується популярністю у рибаків і мисливців.
document.write(«»);