Український автопром знає чимало проектів, що зупинилися за крок до серійного конвеєра, але жоден із них не викликає такого ностальгічного трепету, як ЛуАЗ-1301. Цей автомобіль мав стати «вбивцею» російської «Ниви» та найдоступнішим позашляховиком Східної Європи. У лютому 2026 року в інформаційному просторі знову з’явився один із семи вцілілих прототипів 2004 року випуску, нагадуючи нам про втрачені можливості національного машинобудування.

Одеська знахідка: Рідкісний екземпляр у «дикій природі»

Нещодавно один із передсерійних зразків був помічений на Одещині. Це справжня подія для автоісториків, адже загалом було зібрано лише сім таких автівок, і доля більшості з них залишалася туманною.

Знайдений примірник 2004 року випуску — це фінальна ітерація проекту. Від своїх попередників (розробка яких почалася ще наприкінці 80-х) цей ЛуАЗ відрізняється більш сучасним пластиковим кузовом та агрегатною базою від «Таврії Нова».

Технічний феномен: Що ховалося під капотом?

ЛуАЗ-1301 був справжнім інженерним викликом. Незважаючи на компактні розміри, він мав солідний позашляховий арсенал:

• Двигун: Мелітопольський МеМЗ-2457 об’ємом 1,2 літра (58 к.с.).

• Трансмісія: Постійний повний привід із можливістю блокування міжосьового диференціала.

• Підвіска: Головна «фішка» моделі — незалежна пневмопідвіска, яка дозволяла змінювати кліренс натисканням кнопки (революційне рішення для бюджетного сегмента того часу).

• Кузов: Тридверний універсал із пластиковими панелями на сталевому каркасі, що вирішувало проблему корозії — вічного ворога старих «Волинянок».

Чому проект «не злетів»?

У 2004 році завод у Луцьку вже був готовий до запуску серії. Орієнтовна ціна мала становити близько $3 000 – 3 500. Проте зміна власників заводу (перехід під контроль корпорації «Богдан») та зміна стратегії підприємства в бік збирання іномарок поставили хрест на проекті. Виробництво власного позашляховика визнали економічно недоцільним порівняно з великовузловим збиранням іномарок.

Де зараз перебувають інші ЛуАЗ-1301?

За наявною інформацією, доля «сімки» прототипів виглядає так:

1. Заводський музей: Один примірник знаходиться в експозиції техніки Луцького автозаводу.

2. Приватні колекції: Два авто перебувають у Києві, одне з яких часто з’являється на виставках Old Car Land.

3. Одеський регіон: Саме той автомобіль, що нещодавно потрапив в об’єктиви камер, імовірно змінить власника або поповнить приватну колекцію на півдні країни.

4. Випробувальні полігони: Доля ще трьох машин залишається невідомою — за однією з версій, їх було розібрано для вивчення дефектів під час заводських випробувань.

ЛуАЗ-1301 — це пам’ятник епосі, коли українські інженери намагалися створити щось самобутнє в умовах тотального дефіциту ресурсів. Те, що ці машини досі на ходу і з’являються в різних куточках України у 2026 році, свідчить про міцний запас надійності, закладений у проект. Сьогодні кожен такий вихід «у світ» — це нагадування про те, що Україна могла б мати свій Suzuki Jimny, якби історія повернула в інший бік.