- 01 августа 2021
Міркуючи про активну та пасивну безпеку конкретних моделей авто, автомобіліст рано чи пізно замислиться, наскільки велика ймовірність перекидання тієї чи іншої машини. І побоювання це часом має підстави, пише Auto24.
Перекидання автомобілів набік – тяжкий вид ДТП, що стає причиною травмування та загибелі людей. Але почати треба з того, що перекидання машини на бік буває двох видів: статичне і динамічне. І перше, і друге береться до уваги автовиробником під час проектування машини і тестується під час сертифікації моделі на предмет безпеки.
Статичне перекидання – це коли машина перекидається набік, опинившись на крутому косогорі одним бортом вниз. Стійкість до такого перекидання визначається шириною колії та висотою центра ваги. Останній чинник своєю чергою залежить від типу кузова, навантаження, кліренса та діаметра коліс (профілю шин). Але найбільшу небезпеку становить інший вид перекидання – динамічне, тобто те, що трапляється під час руху.
Динамічне перекидання трапляється після невдалого маневрування автомобіля – внаслідок певних дій водія з кермом і педалями або внаслідок ДТП, коли рух машини стає неконтрольованим. Таке перекидання залежить не лише від вищезазначених факторів, а й від швидкості руху, колісної бази авто, налагоджень ходової частини, типу і чутливості електронних систем безпеки, зчіпних якостей шин.
Перша типова ситуація, коли автомобіль ризикує перекинутися на бік – об’їзд перешкоди на великій швидкості (так званий лосиний тест), причому іноді достатньо 50 – 60 км/год. Але при цьому водій має крутити кермо дуже швидко – так, щоб сили інерції, які опираються повороту і штовхають авто вперед, перебороли сили, які спрямовують машину за курсом, “вказаним” передніми колесами. Скажемо простіше: на рівній гладкій дорозі пересічному водієві покласти на бік легкову машину дуже важко – при різкому маневрі вона скоріше за все не перекинеться, а заковзає шинами та розвернеться – тобто станеться занос.
Інша справа – високі моделі: позашляховики, пікапи, великі кросовери. Центр мас у них розташований вище, ніж у легковика, на 100 – 200 мм, і це найважливіший фактор, який впливає на перекидання. Зазначимо, що вправний водій, вчасно помітивши, що машина після його маневру стає на два колеса, може скорегувати траєкторію кермом (короткий напівоберт у зворотний бік) і “поставити” автомобіль знову на чотири колеса.
Другий типовий випадок перекидання автомобіля на ходу – наслідок лобового зіткнення “із перекриттям”. Якщо у машини достатньо високий центр мас, вона після удару може, відштовхнувшись від перешкоди, лягти набік і в такому вигляді продовжити рух вперед, просуваючись по асфальту. Щось вдіяти водій тут не здатен, такі ситуації “запрограмовані” конструкцією передньої частини кузова та компонуванням важких агрегатів.
Якщо коротко, більш стійким до перекидання буде автомобіль з широкою колією, малим кліренсом, налаштованою на швидкість підвіскою, ефективною системою стабілізації та … взутий у шини з посередніми зчіпними якостями у поперечному напрямку.
Рекомендація
Стійкість до перекидання – одна з суттєвих характеристик активної безпеки автомобіля. Враховувати її як чинник при виборі машини чи ні – справа кожного потенційного власника. Але точно можна сказати одне: починаючи експлуатацію певної моделі, треба записати у свою водійську підсвідомість особливості її поведінки, у тому числі – і в екстремальних, нештатних ситуаціях. І з урахуванням цього виробити у собі навички керування саме цієї моделлю.