Є таки теми для автомобілістів, які можна жваво обговорювати годинами. У прихильників та противників завжди будуть аргументи, але істина, як завжди, десь посередині. Сьогодні поговоримо саме на таку тему: присадки в моторну оливу – користь чи шкода?

Противники присадок у моторні оливи завжди заявляли, що всі необхідні двигуну компоненти вже містяться в самій оливі, а тому не треба її псувати. Фактично їх підтримують автовиробники, оскільки ніякі інструкції до автомобілів не вимагають додавати до моторних олив будь-які інші компоненти. А на гарантійній машині будь-яка подібна самодіяльність взагалі може призвести до зняття з гарантії, пише «АвтоСвіт».

Апологети додаткових присадок у моторну оливу мають свою точку зору. Мовляв, перш ніж сперечатися, розберіться в термінології. Штатні пакети присадок, що містяться в моторних оливах, впливають на саму оливу, не торкаючись властивостей поверхонь. Винятком можна вважати антизадирні присадки, але вони також не впливають на структуру поверхонь. Нарешті треба розуміти, що функціональні пакети присадок є компонентами постійної дії, а тому мають бути присутніми в парі тертя протягом усього терміну повноцінної роботи оливи.

Новий Dacia Sandero став "лідером"

А ось різні засоби автохімії, які продаються окремо, взагалі не повинні впливати на властивості моторної оливи. Їхня область роботи – це поверхні тертя: відповідно їх вплив має поверхневий характер. При цьому їх вплив короткочасний: вони мають бути у парі тертя тимчасово, а не постійно. І взагалі краще називати такі препарати не присадками, а добавками, але тут вже зовсім можна заплутатися.

Щодо заводських гарантій прихильникам усіх цих присадок-добавок сказати нічого: не можна – і все. Коли гарантія закінчиться – робіть, що хочете, а до того – не треба. Це стосується всіх типів присадок-добавок без винятку. А цих типів досить багато – перерахуємо основні з них.

Найвідоміша група – геомодифікатори тертя. Це трибосклади, що мають як активний елемент дрібнодисперсні мінеральні порошки на базі змійовика, який забезпечує м’яке мікрошліфування поверхонь тертя і формування на ньому захисних шарів. З поверхонь видаляються всі відкладення, відновлюється рухливість поршневих кілець, покращуються умови змащування підшипників.

Металоплакувальні склади – це група трибоскладів, в які введені дрібнодисперсні порошки м’яких металів – міді, бронзи, олова. Вони фактично «втираються» в поверхневі шари робочих поверхонь вузлів тертя, тим самим відновлюючи їхню поверхню.

Шаруваті модифікатори – ще одна група трибоскладів, у яких працюють речовини (графіт, дисульфід молібдену та аналогічні), що забезпечують завдяки шаруватій структурі низький коефіцієнт тертя у поверхневих шарах робочих поверхонь тертя. Ще відомі так звані «кондиціонери металів». Вони утворюють захисну плівку, що за всіма ознаками має властивості складів вищезгаданих груп.

Що стосується можливої ​​шкоди для двигуна, то фахівці з трибології говорять приблизно таке. Мовляв, якщо підійти до справи професійно, то буде певна користь. А якщо просто «налив і забув», то можна навіть нашкодити. У будь-якому випадку, не потрібно думати, що автохімія повністю воскресить «вбитий» мотор, відновивши зношений хром, чавун і сталь, повернувши необхідну конфігурацію всім деталям, не переплутавши алюміній з міддю. Але можна, наприклад, зменшити втрати на тертя, трохи підвищити компресію в циліндрах або знизити витрату оливи.