- 06 сентября 2022
Купівля автомобіля завжди пов’язана з ризиком. Але цей ризик можна зменшити, якщо вибирати серед машин, репутація яких витримала перевірку часом.
Багато людей вважають, що купівля авто з пробігом — це лотерея. Інші свято впевнені, що ретельна перевірка під час купівлі може гарантувати результат.
І ті, й інші по-своєму мають рацію.
Автомобіль із пробігом завжди здатний зробити сюрприз. І в якому б стані автомобіль не був у момент купівлі, через рік він може все одно почати завдавати неприємностей.
Звідси — цілком резонне прагнення навчених досвідом покупців вибирати машини, які з роками зарекомендували себе як надійні та недорогі у ремонті. І не мають родових болячок, які заздалегідь затьмарюють майбутнє їхніх власників і спустошують їхні гаманці.
Серед усього різноманіття автомобілів на вторинному ринку такі машини стоять окремо і ціни на них знижуються досить неохоче.
Але краще переплатити одну-дві тисячі зараз, ніж регулярно викладати солідні суми пізніше — на евакуатори, ремонти, запчастини та таксі, поки машина простоює в сервісі.
НВ розповідає про три такі автомобілі, які можуть стати найраціональнішою покупкою у бюджеті $10000.
Honda Accord 8
2008−2012 рр.
Відразу обмовимося, що йдеться про європейську версію. У США був свій Accord (його до нас теж возять серед усього різноманіття заокеанських «битків»), а європейська версія продавалася з шильдиком Acura.
Отже, європейський восьмий Accord став більшим і комфортнішим за свого попередника, але анітрохи не втратив у надійності та довговічності.
Це, як і раніше, чи не найраціональніший седан на ринку за такі гроші (Accord зустрічається у нас і з кузовом універсал, але досить рідко).
«Гонщиків» просимо віддразу розслабитися. Незважаючи на досить агресивний дизайн, Accord не особливо спортивний. В основному, через досить повільну АКПП. Не жарт, але 2,4-літрова версія на «автоматі» відчутно повільніша, ніж 2-літрова на «ручці».
Тож Accord узагалі машина для водіїв спокійних, хоча керованість тут на висоті. Підвіска комусь здасться жорсткою, а хтось просто скаже, що вона — щільна, зібрана.
До мінусів Accord можна зарахувати також порівняно тісний другий ряд і не дуже великий багажник. Порівнянні за розмірами Toyota Camry і Volkswagen Passat набагато практичніші.
Але Accord їде значно цікавіше, ніж Camry, і водночас набагато надійніше ніж Passat.
До речі, про надійність.
Обидва бензинові мотори (2 і 2,4 л) відрізняються просто епічною надійністю, принаймні, за сучасними мірками. За належного догляду обидва спокійно «ходять» по 300−400 тис. км без серйозних ремонтів. Зустрічаються машини з пробігами за 400 тис. км, у яких мотор не бере мастило і немає жодних скарг щодо динаміки та витрати пального. Їхнім слабким місцем можна вважати не особливо довговічні каталізатори, у разі руйнуванні яких у мотор летить пил, здатний згодом «покарати» поршневу групу.
Також майстри часом нарікають на дуже щільне компонування системи охолодження. Багато власників ніколи не чистять радіатори, що може призвести до серйозних наслідків.
Однак, якщо за моторами стежили, то можете сміливо брати Accord навіть із значними пробігами.
Особливо, заслуговує приємних слів 2-літровий мотор. Це досить архаїчна конструкція, що перекочувала з попереднього покоління. Тут один розподільний вал, а клапани регулюються вручну. 2,4-літровий двигун дещо складніший у конструкції і вимагає більшої турботи, зокрема, до 150−200 тис. км пробігу з’являється масляний апетит. Це не означає, що настав час готуватися до капіталки, просто слід стежити за рівнем мастила і доливати в разі потреби. У такому режимі 2,4-літровий двигун пройде ще не одну сотню тисяч кілометрів.
6-ступінчаста «механіка» на восьмому Accord — еталонно надійна. Навіть дуже швидкі «гонщики» спокійно проїжджають по 250−300 тис. км без ремонтів, крім заміни зчеплення, звичайно.
На Accord ставили кілька різних видів АКПП, але відмінності між ними мінімальні. Це, по суті, та сама автоматична коробка власної розробки Honda. Вона трохи повільна, що позначається на їздових звички автомобіля. Але водночас — дуже надійна. Більшість машин із пробігами 300−350 тис. км ще не вимагають ремонту АКПП, це показово. Зустрічаються Accord з пробігами 500 тис. км, де в коробку ще не «лазили». Головне — регулярно міняти мастило і коробка житиме майже вічно.
Традиційно для японських авто з якістю фарбування та стійкістю до корозії у Accord усе «середненько». До європейських автомобілів тут далеко.
Звичайно, знайти зовсім іржавий восьмий Accord навіть перших років випуску важко, але у багатьох машин у разі уважного огляду вже можна знайти первинну корозію на кромках дверей, кришці багажника, підрамниках, кронштейнах важелів підвіски тощо. Наразі все це не критично Але якщо ви берете машину надовго, то краще вибрати екземпляр, де корозія поки мінімальна, а краще — той, власник якого вже подбав про додатковий «антикор».
Ходова у Accord дуже довговічна, серйозне перебирання їй потрібно не частіше, ніж раз на 100 тис. км, не рахуючи «витратних» втулок стабілізатора та ін. Амортизатори спокійно виходжують по 100 тис. км. Менше — хіба що в активних «їздоків», які віддають перевагу 18- або навіть 19-дюймовим дискам з низькопрофільною гумою.
Найбільше клопоту зазвичай з рейкою керма, яка оснащується електричним підсилювачем. Це, мабуть, найслабше місце восьмого Accord.
Загалом, машина зарекомендувала себе як надійний і довговічний засіб пересування. Знайдіть доглянутий екземпляр, і Accord возитиме вас довго і безпроблемно.
Toyota Corolla E150
2010−2012 рр.
Звичайно, у цьому бюджеті вже можна замахнутися на наступне покоління легендарної Corolla у 160-му кузові. І багато хто безумовно так і волітиме зробити. Але не всі.
Corolla у принципі є вибором виключно прагматиків. Людина, схильна до романтичного світогляду, радше їздитиме на віслюку, ніж на Corolla.
Рестайлінгова Corolla Е150 є ледь не ідеальною покупкою в межах $10 тис., якщо ви чекаєте від машини передусім безпроблемності.
Після рестайлінгу 150-та Corolla позбулася своєї найголовнішої вади — роботизованої коробки передач. Наслухавшись стогонів від власників машини перших років випуску, японці повернули звичний «автомат» — безнадійно тупий і повільний — лише 4-ступінчастий. Але дуже надійний.
Його довговічність фактично можна порівняти з «механікою». Коробки на Corolla спокійно ходять по 300−350 тис. км. Є екземпляри, які проходять півмільйона кілометрів без ремонтів.
Приблизно те саме можна сказати і про 1,6- і 1,8-літрові бензинові двигуни. В разі правильного обслуговування вони проїжджають 400−500 тис. км навіть у режимі таксі. На життя звичайного дачника вистачить, як кажуть.
Зустрічається на Corolla і 1,3-літровий мотор, він поступається у надійності (хоч і не критично), але найголовніше — з ним Corolla остаточно перетворюється на «овоч», їздити на якому нудно навіть якщо ви робите стрімку кар’єру в Uber.
Кузов Corolla порівняно непогано протистоїть корозії. Принаймні, порівняно з багатьма японськими та корейськими конкурентами. А от із європейцями, звичайно, Toyota за цим параметром не зрівняється.
На машинах 2010−2012 рр. вже можна знайти безліч осередків корозії, нехай поки що і дрібних. Перед купівлею варто уважно оглянути арки, пороги, нижні кромки дверей тощо.
Якихось критичних вад у Corolla в цьому поколінні просто немає. Ходова дуже довговічна, а в разі чого «перетрусити» її можна за порівняно невеликі гроші. Власники німецьких авто в цьому місці мають нервово здригнутися.
Opel Insignia
2010−2014 рр.
Багато хто досі впевнений, що «японці — це добре, але німці все одно кращі».
Водночас автомобілі великої трійки — Mercedes, BMW і групи VAG — вже давно здобули славу комфортних, але недешевих в обслуговуванні і взагалі недовговічних.
Загалом, багато хто з нас давно втратив надію на володіння добротним німецьким автомобілем. А даремно.
За порівняно невеликі гроші ви можете стати власником справжнього німецького авто. Особливо якщо вас не бентежить колишня репутація марки Opel.
Всі ці анекдоти на кшталт «будь-яка машина рано чи пізно стає опелем» і «в повній тиші можна почути, як опель іржавіє» час забути.
У 2000-х Opel сильно «підріс» під впливом материнської компанії General Motors, на зміну сумній моделі Vectra прийшла Insignia, в якій вищий клас видно неозброєним поглядом.
Insignia виглядає досить своєрідно, багатьом такий дизайн більше до вподоби, ніж вугластість Volkswagen Passat або обмиленість Toyota Camry.
Модель зустрічається в кузові седан, але з Європи найчастіше приганяють універсали. Просторий салон і величезний багажник роблять Insignia у кузові універсал (така модель має префікс Sports Tourer у назві) дуже практичним сімейним авто.
Більшість машин мають передній привід, хоча трапляються і повноприводні версії. Підвіску не назвати жорсткою, керованість налаштована швидше під повільну, комфортну їзду, ніж під «спорт».
З надійністю Insignia все склалося. Це не Toyota, але на тлі того ж Passat або «французів» за аналогічні гроші Insignia виглядає більш ніж гідно.
Кузов непогано захищений від корозії, але проблемні місця все ж таки є — задні арки, низ дверей, крайка даху. Більшість машин перших років випуску (2008−2009) вже мають масштабні підфарбування.
Салон відрізняється просто неймовірно гарним оздобленням як для цього класу авто, навіть у недорогих комплектаціях. До того ж він непогано витримує перевірку часом. Навіть у машині 2010 року салон може виглядати дуже свіжо. Якщо приглянете машину зі шкіряним салоном, не дивуйтеся, що сидіння виглядають пристойно навіть якщо машина пройшла вже понад 200 тис. км.
Помітною проблемою Insignia принаймні перших років випуску була електрика. Бортова мережа працює в режимі «м’якого гібриду», надто агресивно регулюючи напругу, що часом призводило до недостатньої зарядки акумулятора за низьких температур. У результаті акумулятор на Insignia ставав, по суті, розхідником. У авто пізніх років випуску ця проблема вже не має масового характеру.
Ходова частина Insignia досить проста і ресурсна. Щодо цього машина схожа на «німців» з 1990-х. Особливо, якщо йдеться про передньоприводні Insignia зі звичайними моторами. Повноприводні версії з потужними двигунами отримали трохи складнішу конструкцію ходової.
У будь-якому разі підвіска тут добротна і надійна, серйозних витрат вона потребує не часто. Багато машин із пробігами за 200 тис. км все ще мають фактично заводську ходову. І водночас нічого не грюкає й не стукає.
У акуратних власників, які пересуваються переважно хорошими дорогами, великі інвестиції в підвіску бувають не частіше, ніж раз на 80−100 тис. км. Майже Toyota, як не крути.
До рестайлінгу на Insignia ставили звичайну рульову рейку, її ресурс значно перевищує 200 тис. км. Пізні Insignia отримали електричні рейки, але й до них претензій зазвичай небагато. Щоправда, у ремонті вона суттєво складніша і дорожча.
Повний привід на Insignia — не найсильніше місце. За відгуками деяких майстрів, тут досить слабенький кутовий редуктор. З потужним 2,8-літровим мотором власник, який любить різкі старти, може запросто доконати кардан.
Великий плюс Insignia — вдалі коробки передач. Як «механіка», так і АКПП тут досить надійні, майстри кажуть, що у дбайливих власників проблем з коробками немає навіть за пробігів понад 250 тис. км.
На дорестайлінгових машинах стояли АКПП від Aisin. Після рестайлінгу ці коробки залишилися лише на дизельних версіях і зарядженій бензиновій 2,8 л. Коробка непогана, але їй не заважає додатковий радіатор охолодження.
На рестайлінгових авто дебютували коробки, розроблені General Motors, які виявилися напрочуд ресурсними. 250−300 тис. км вони проходять легко.
На Insignia ставили безліч різних моторів, розібратися в яких — титанічна праця.
Важливо знати, що відверто невдалих серед них немає.
У «молодших» бензинових двигунів (1,6 і 1,8 л) головна біда — не найвдаліша система охолодження, але загалом вони досить довговічні і прості в ремонті. Після рестайлінгу на Insignia ставили не дуже вдалий турбований 1,4-літровий двигун, його краще уникати. Також після рестайлінгу на Insignia з’явився ще один різновид 1,6-літрового бензинового двигуна без турбіни, в якому часто тріскається поршень четвертого циліндра.
До рестайлінгу на Insignia ставили потужний, але не особливо вдалий 2-літровий бензиновий турбомотор з примхливою дросельною заслінкою та невдалими клапанами фазорегуляторів. Після 2010 року йому на зміну прийшов інший 2-літровий бензиновий мотор з турбіною. Його потужність зросла з 220 до 249 л. І водночас він не тільки краще «везе», але і став відчутно надійнішим.
Бензиновий двигун об’ємом 2,8 л на Insignia зустрічається у нас рідко. Загалом він досить непоганий, хоч і має низку родових «болячок».
Дорестайлінгові дизелі мали низку недоліків, про які «опелеводи», добре знають. Наприклад, протікання оливи через невдале кільця ущільнювача мастилонасоса, проблему з редукційним клапаном тощо.
Після рестайлінгу дизелі позбавилися багатьох проблем, хоч і не всіх. Але на тлі інших європейських автомобілів у цьому бюджеті Insignia виглядає цілком гідно.
Рестайлінгова 2-літрова Insignia здається цілком розумним варіантом у ролі не особливо пафосногой, але дуже добротного сімейного автомобіля.