- 31 марта 2023
У СРСР якість доріг була завжди на не надто високому рівні. У зв’язку з цим у країні завжди гостро не вистачало транспортних засобів, здатних швидко пересуватися по пересіченій місцевості з ледве позначеними на ній дорогами.
Ні для кого не секрет, що після Великої Вітчизняної війни у найважчому становищі опинилося сільське господарство. Ті, хто все життя присвятив обробці землі, дуже потребували післявоєнних років дешевого і простого мікроавтомобіля, та ще й підвищеної прохідності. Саме для сільських мешканців і був спроектований універсальчик НАМІ-049 Вогник, повідомляє Hyser.
Так, у 1958 році з легкої руки конструкторів інституту НАМІ спільно з Ірбітським мотоциклетним заводом було створено експериментальний повнопривідний автомобіль підвищеної прохідності НАМІ-049 на прізвисько Вогник.
До речі, цікавим фактом є те, що, всупереч поширеним у 60-ті роки віянням у радянському автомобілебудуванні, «Вогник» за своєю конструкцією тяжів до європейської школи позашляховиків. Недарма багато автомобільних істориків вважають, що прототипом «Вогника» став австрійський джип «Штайр-Пух-700АР» запущений у виробництво в 1959 році, оскільки керівник конструкторів конструкторів НАМІ Фіттерман мав інформацію про технічні характеристики та конструкцію даного автомобіля .
Цікаво й те, що в «Вогнику» з металу були лише основа кузова, стійки дверей, а також рамка лобового скла та кріплення заднього борту. Решта елементів кузова, у тому числі двері, капот і кришка багажу були виконані з пластику.
В результаті такого нестандартного на той час кроку, конструкторам вдалося досягти ваги автомобіля в 752 кілограми. Це дозволило досягти з використанням малопотужного мотора потужністю лише в 22 кінські сили максимальної швидкості 80 км/год і забезпечити витрату палива 6.7-7.1 літра на 100 км. «Вогник» міг взяти на борт 300 кг вантажу або чотирьох пасажирів, при цьому його вантажний відсік мав розмір 1250 на 1250 мм при довжині кузова 3313 мм.
У ході випробувань з’ясувалося, що «Вогник» демонструє хорошу прохідність по всіх видах ґрунту, за винятком боліт та снігу завглибшки 20–25 сантиметрів.
Технічні характеристики:
- машина мала повний привід, але без знижувальної передачі;
- двигун — двоциліндровий ІМЗ-М72 потужністю 22 к.с.;
- дорожній просвіт – 300 мм.
Пізніше прототип передали до Запорізького автомобілебудівного заводу, в якому вантажівку допрацювали. Модель планували запустити в серійне виробництво в кількох варіантах кузова, але цього не сталося. Однак саме «Вогник» став основою при створенні всюдихода ЛуАЗ-969.