- 17 апреля 2024
Мало хто знає про радянський проект автомобіля, який мав усі шанси стати першим «Запорожцем» — НАМІ-050 «Білка». При схожих з підсумковим варіантом технічних характеристиках, зовні ця машина мала оригінальніший вигляд, ніж деякі сучасні концепт-кари, пише «Автотема».
Радянські моделі автомобілів ЗАЗ стали по-справжньому знаковими: доступність, дешевизна і вельми непогані для свого часу технічні характеристики зробили «горбаті» і «вухаті» дійсно народними автомобілями. Коштували «Запорожці» в кілька разів дешевше «Москвичів» або «Жигулів», не кажучи вже про «Волги». Популярності продукції ЗАЗ додавали й різноманітні модифікації — саме ці автомобілі зробили можливим користування персональним транспортом для інвалідів.
Звісно, через різні обставини «Запорожці» почали застарівати вже до 70-х років минулого століття, і в наші дні стали здебільшого об’єктами жартів. Не в останню чергу таке ставлення до них склалося через своєрідний зовнішній вигляд. Однак, якщо заглибитися в історію, можна виявити, що поява такого цікавого дизайну була зумовлена цілком логічними мотивами творців.
Трохи передісторії
Ідея радянського «народного» автомобіля стала набирати популярність у 50-х роках. На це ж десятиліття припадає й ідея масового будівництва житла, що трохи пізніше вилилася у зведення повсюдних «хрущовок». Саме в цей час, коли народ перевів дух від воєнних років, з’явився запит на скромні, але доступні блага — щоб було, як то кажуть, «дешево і сердито». У плані транспорту цей соціальний запит можна було б сформулювати так: невеликий і недорогий автомобіль для двох-чотирьох осіб, хоч навіть щось середнє між мотоциклом і автомобілем.
Зрештою саме наявність такої потреби і призвела до створення «Запорожця». Спочатку виробництво таких машин планувалося налагодити на МЗМА, проте конвеєри «Москвича» було завантажено іншими моделями, і було ухвалено рішення адаптувати для цієї мети завод «Комунар», який раніше виробляв сільськогосподарську техніку. Пізніше його перейменували на Запорізький автомобілебудівний завод. Розробкою ж прототипу майбутнього «Запорожця» зайнявся Науковий автомоторний інститут (НАМІ), співробітниками якого було розроблено чимало легендарних моделей вітчизняного автопрому.
На вигляд не тільки підсумкового варіанту, а й безлічі прототипів «Запорожця» вплинула низка чинників. По-перше, потреба створити компактну мікролітражку, здатну «виживати» в непростих природних умовах різних куточків СРСР, зобов’язувала творців зробити автомобіль задньопривідним і задньомоторним, що давало змогу зберегти високу прохідність і уникнути громіздких габаритів у конструкції автомобіля. По-друге, загальною тенденцією світового автомобілебудування тих років було створення дводверних задньомоторних седанів: більшість радянських машин звичної чотиридверної конструкції була на той момент скоріше «винятком із правил».
У процесі роботи конструкторський геній співробітників НАМИ видав безліч цікавих варіантів майбутнього автомобіля. Однак, мабуть, найцікавіший проект народився у співпраці з Ірбітським мотоциклетним заводом. Листи з проханнями про створення компактної машини для масового споживача надходили і на адресу керівництва цього підприємства, і з подачі місцевого конструктора Федора Олексійовича Реппіха тут розпочалася робота над машиною, яка могла стати найоригінальнішим зразком радянського автомобілебудування.
Проєктний автомобіль «Білка»
Проєкт отримав назву «Білка» на честь знаменитих ірбітських хутрових ярмарків. Зовні автомобіль був воістину унікальним: «підрізаний» спереду кузов, розташований ззаду мотор, двері для посадки на задні сидіння тільки з правого боку. Але найголовніше — передня частина кузова, що відкидається вгору-вперед, через яку здійснювалася посадка на місця водія і переднє пасажирське. Автором цієї екстравагантної конструкції став основоположник радянської школи автодизайну Юрій Аронович Долматовський.
Для технічних характеристик «Білки» було розроблено не менш оригінальну концепцію «5×5»: об’єм двигуна 0,5 літра, 5 посадкових місць, 0,5 тонни сухої маси тощо. Крім усього іншого, для сільської місцевості було запропоновано спеціальну комплектацію, яка чимось на кшталт дверей не володіла зовсім.
За півроку на Ірбітському заводі створили кілька дослідних зразків, з ними ознайомили навіть вищих осіб держави. Однак за основу першого «Запорожця» все ж взяли іномарку FIAT 600. На те були вагомі причини: оригінальна «Білка», на жаль, через свою експериментальну конструкцію виявилася недостатньо безпечною і герметичною. У 1960 році в серійне виробництво вийшов «горбатий» ЗАЗ-965, зовні схожий зі своїм італійським «побратимом».
Хто знає, яка доля чекала б на цю модель, якби мала вона саме такий вигляд.