Через 10 місяців з початку виробництва — 28 грудня 1976 року — екземпляр цієї моделі став тримільйонним автомобілем, випущеним Волзьким автозаводом. 3 червня 1978 р. — чотиримільйонним.

Автомобіль називали «шаха», «шоха», «шарік», «шістка».
ВАЗ-2106 окремо мав версію для американського ринку — «канадка». Такі автомобілі продавали на канадському ринку. Від звичайних «Жигулів» «американку» відрізняли лише модифікований алюмінієвий бампер від «Ниви». У нього вставили підфарниками — такими були вимоги безпеки експлуатації автомобілів у Канаді.
«Окрім цього, «канадки» мали легкосплавні диски», — доповнює Павло Лозовенко.
Разом з цим ВАЗ-2106 мав й іншу версію — праворульну. Для поставки у Великобританію у вісімдесяті роки седан виробляли з правим кермом.

 

«У таких «Шісток» дах обтягували вінілом», — каже автоексперт.
«Для експорту також існували версії з коробкою автомат», — додає Лозовенко.
Силовий агрегат для ВАЗ-2106 з 75 к.с. «зняли» з підготовлюваної у той час до виробництва моделі ВАЗ-2121 «Нива».
З 1993 року автомобіль припинили обладнувати релем миготіння контрольної лампи гальма стоянки.
«Жигулі» 2106 став першим автомобілем у Радянському Союзі, який обладнали індикатором низького рівня гальмівної рідини.

Також вперше для радянського автопрому задні ліхтарі ВАЗ-2106 об’єднали в цілісному корпусі секції покажчиків поворотів, габаритних вогнів, стоп-сигналів, вогнів заднього ходу і катафотів.
Двигун автівки є найпотужнішим серед радянських серійних малолітражних автомобілів — 75 к.с.
ВАЗ-2106 став останнім масовим радянським автомобілем з чотирифарною системою головного світла і з вентиляційними «кватирками» і ковпаками коліс.
ВАЗ-2106 у версії, яку прозвали у народі «пів на сьому», зібрали в єдиному екземплярі для найвпливовішого автомобільного колекціонера СРСР, генсека Леоніда Брежнєва. В автомобілі змінили капот і начепили решітку радіатора від ВАЗ-2107. На той час версію 2107 ще не випускали.