У 2026 році українські водії зіткнулися з парадоксом: навіть за умови стабільності світових цін на нафту, цифри на вітчизняних стелах АЗС можуть піти вгору. Причина криється не в геополітиці чи податках, а під колесами бензовозів. Редакція autotheme.info розібралася, як логістичні витрати, продиктовані розбитими автошляхами, формують кінцеву вартість кожного літра пального.

Логістика «на виживання»: Чому пальне дорожчає в дорозі?

Транспортування нафтопродуктів — це складний ланцюжок, де кожна година затримки та кожна поломка вантажівки конвертуються в додаткові витрати. Поганий стан стратегічних трас, зокрема Житомирського та Південного напрямків, створює три основні чинники здорожчання:

1. Амортизація та ремонтний фонд: Обслуговування тягача та цистерни, що постійно курсують розбитими дорогами, зростає на 25–30%. Часта заміна шин, ремонт підвіски та паливної системи вантажівок лягають на плечі логістичних компаній, які перекладають ці витрати на замовника — мережу АЗС.

2. Сповільнення оборотності: Там, де сучасна магістраль дозволяє доставити пальне за 5 годин, через ями та обмеження швидкості бензовоз витрачає 8–10 годин. Це означає, що для забезпечення того ж обсягу поставок трейдерам потрібно залучати більше машин та персоналу.

3. Витрати пального: Постійні гальмування перед вибоїнами та подальші прискорення масивних фур збільшують споживання дизелю самими перевізниками.

Дорожній податок, який ми платимо двічі

Ситуація ускладнюється тим, що у 2026 році фінансування дорожньої галузі залишається обмеженим. Як зазначають експерти, водії опинилися в ситуації «подвійного оподаткування»: спочатку вони сплачують акциз у ціні пального (який має йти на дороги), а потім — додаткову націнку через те, що ці дороги не відремонтовані.

«Логістика складає від 5% до 8% у структурі роздрібної ціни бензину. При критичному погіршенні дорожнього покриття ця частка може зрости на 1,5–2 грн на літрі лише через технічні збитки перевізників», — коментують аналітики енергоринку.

Чи є вихід із «інфраструктурної пастки»?

Фахівці наголошують, що єдиним способом стримати «інфраструктурну інфляцію» є пріоритетне відновлення ключових логістичних хабів та доріг міжнародного значення. Доки бензовози з імпортним пальним будуть «повзти» від кордону до нафтобаз, український споживач буде змушений платити за кожну яму на їхньому шляху.

Стан доріг сьогодні — це не лише питання комфорту чи безпеки, а прямий економічний фактор. У 2026 році якісне покриття стає головним інструментом стримування цін на паливо та продукти першої необхідності.