- 12 сентября 2015
- autodriving.net
Колись автомобілі і сам завод Москвич були кращими представниками вітчизняного автомобілебудування, причому як на просторах СРСР, так і в ближньому і в далекому зарубіжжі. Але на жаль до початку нового тисячоліття історія цієї марки закінчилася, і останньою моделлю був Москвич-2141 — досить перспективна модель, якій передували кілька проектів, яким не судилося піти в серію.
Нова машина повинна була замінити вже на той момент застарілий Москвич-412. У рекордні терміни були виготовлені кілька повнорозмірних пластилінових макетів, найбільш перспективним з яких був обраний макет «Дельта».
Цей автомобіль був занадто радикальним, але тим не менш багато рішень з цього макета були використані в наступних розробках. Вже через три тижні був готовий повнорозмірний макет предсерійного автомобіля, який отримав назву Меридіан-1700 TS. Він мав сучасну форму кузова «фастбек», яка була в цей час популярна серед західних автовиробників.
При проектуванні макета було знайдено кілька дуже цікавих конструктивних рішень. Зокрема передня частина на макеті була досить низькою, але мотори УЗАМ просто не поміщалися під такий низький капот і для цього на ньому була зроблена виштамповка (схоже рішення можна спостерігати у перших трьох поколіннях Mitsubishi Eclipse).
В цілому автомобіль отримав навіть спортивну зовнішність, про що говорив низький профіль, агресивна решітка радіатора (як у BMW 5 і 3 серій).
Вже 22 лютого 1975 керівництву заводу були продемонстровані напрацювання, і модель була прийнята просто на ура. З технічної точки зору автомобіль нітрохи не поступався лідерам свого класу: у ньому знайшли застосування незалежна підвіска типу «Макферсон» попереду, повністю незалежна підвіска ззаду. Спеціально для випробування нової моделі були проведені масштабні випробування, причому в них брали участь такі автомобілі як BMW 5-series і легендарний Porsche 911.
Але, на жаль, цьому прориву у світові лідери не судилося відбудуться. Фактично готовий до серійного виробництва автомобіль був відсунутий на другий план. Керівництво радянського автопрому вирішило, що новий вітчизняний автомобіль повинен бути передньопривідним, і момент був упущений назавжди. Після С-1 з’явився С-2 і С-3, але західних виробників було вже не наздогнати. До кінця 80-х вдалося почати випуск АЗЛК-2141, але було вже надто пізно.
document.write(«»);